Пандемія COVID-19, викликана коронавірусом, змінила життя усіх людей та завдала відчутного удару по системі охорони здоров’я. Але найсильніше вплинула вона на онкохворих.
COVID-19 усуває больовий синдром у онкохворих
Журнал Pain опублікував інформацію про цікавий побічний ефект COVID-19, виявлений швейцарськими клініцистами.
Троє чоловіків у віці 67-84 років страждали від нестерпного онкологічного болю, несприйнятливого до дії опіоїдів. Коли пацієнтів госпіталізували з діагнозом COVID-19, то вони повідомили про істотне ослаблення та навіть зникнення больового синдрому. Після одужання біль повернувся.
Подібно до інших атипових симптомів, цей феномен поки що не вдалося розгадати. Клініцисти можуть тільки висувати гіпотези щодо причин подібного ефекту.
Серед можливих причин:
- збої у функціонуванні острівцевої частки головного мозку, відповідальної за суб’єктивне сприйняття больових відчуттів;
- порушення у роботі периферичної нервової системи.
Звичайно, немає факторів, що підтверджують запропоновані гіпотези. Тому цей феномен, як і інші атипові симптоми, вимагає додаткового вивчення. Результати подальшого дослідження допоможуть пролити світло на механізми модуляції та сприйняття болю.
Незважаючи на відносну «користь» такого побічного ефекту, шкода від COVID-19 значно більша. До того ж подібні випадки хоча і не поодинокі, але проявляються не завжди. Тому онкохворим необхідно максимально убезпечити себе від зараження. Якщо все ж не вдалося уникнути інфекції, то доведеться тимчасово відкласти призначену раніше операцію.
Вплив коронавірусної інфекції на діагностику раку
Пандемія COVID-19 супроводжувалася жорсткими обмеженнями, через що був скорочений доступ пацієнтів до медичної допомоги, що істотно вплинуло на діагностику та лікування ракових захворювань. В результаті відбулися затримки у виявленні нових видів раку, що може призвести до погіршення довгострокових результатів.
У 2020 році на 13-23% зменшилася кількість діагностованих випадків раку сечового міхура, легень, простати, колоректального раку.
Незважаючи на те, що цей аспект вивчають уже давно, постійно з’являються нові нюанси. Журнал Американського онкологічного товариства опублікував результати дослідження, згідно з яким значне зниження кількості діагностичних обстежень спостерігалося не тільки в період першої, найбільш вираженої фази локдаунів, що супроводжувалася найжорсткішими обмеженнями. Звичайно, максимально зменшилися показники саме в цей період, але до кінця 2020 року, незважаючи на ослаблення обмежень, медична система замість того, щоб надолужити згаяне, продовжувала накопичувати його.
Для оцінки темпів відставання дослідники вивчили інформацію, надану управлінням охорони здоров’я ветеранів (Вірджинія, США), щодо 4 найпоширеніших серед ветеранів видів раку – колоректального, легень, простати, сечового міхура. Вони проаналізували дані всіх ветеранів (понад 9 мільйонів) за період з січня 2018 року по 31 грудня 2020 року.
Цілі дослідження
Аналізуючи інформацію, дослідники прагнули:
- кількісно вивчити часові тенденції, пов’язані з діагностикою раку, порівняно з базовими (2018-2019) роками;
- оцінити накопичене відставання за невиконаними процедурами та не виявленими видами раку;
- розробити інструмент, що сприяє відновленню втраченого.
Результати аналізу
Кількість діагностичних обстежень у 2020 році (порівняно з 2018-2019 роками) суттєво зменшився:
- колоноскопій на 45%;
- біопсій простати на 29%;
- цистоскопій на 21%;
- аналізів на приховану кров на 13%;
- КТ грудної клітки на 12%.
Після припинення жорстких обмежень не було виявлено ознак відновлення, що дозволяють компенсувати втрачені процедури. Єдиний виняток – КТ грудної клітки, яке відновилося у другому півріччі, не допустивши дефіциту. Для інших процедур дефіцит продовжував накопичуватися, але більш повільними темпами.
Можливі причини подальшого відставання та збереження дефіциту:
- викликане пандемією безробіття, яке призвело до фінансових труднощів, що обмежило доступ до медичного обслуговування;
- великі ризики інвазійних процедур у порівнянні з неінвазійними, що пояснює відновлення КТ та відставання по іншим методам діагностики.
Відставання в діагностиці та лікуванні накопичувалося до кінця 2020 року, через що затримка в діагностиці нових випадків раку перевищила 6 місяців. При цьому не виявлений рак може проявляти себе різними симптомами або прогресувати безсимптомно, стаючи неоперабельним. Для деяких форм раку, які повільно розвиваються, пізня діагностика особливо не впливає на результати лікування.
Вчені прийшли до висновку, що затримка у діагностиці та лікуванні колоректального раку здатна збільшити смертність до 20%. У той же час 3-6-місячні затримки операції при раку передміхурової та молочної залози істотно не впливають на смертність, особливо якщо проводять хіміо- або гормонотерапію.
У 2020 році було діагностовано випадків раку менше річного базового рівня:
- простати на 23%;
- колоректального на 20%;
- сечового міхура на 18%;
- легких на 13%.
Кількість діагнозів у червні 2020 року почала збільшуватися, але досягти рівня 2018-2019 років не вдалося.
Дані, отримані з Бразилії, свідчать, що навіть нетривале скорочення допомоги онкохворим стає причиною збільшення смертності від раку.
Результати досліджень показують, що затримка у виявленні раку призводить до відставання у подальшій діагностиці, підвищення складності лікування та росту смертності. Тому необхідні термінові заходи щодо усунення виниклого дефіциту, щоб запобігти ризику погіршення довгострокових результатів при лікуванні раку. Альтернативними варіантами можуть стати збільшення інтервалів скринінгу для людей з низьким рівнем ризику та посилення уваги, спрямованої на пацієнтів з підвищеним ризиком утворення злоякісних пухлин та з діагностованим раком.
Існують деякі сумніви в релевантності отриманої інформації, через те що аналізувалися тільки дані з записів ветеранів США. Але результати підтверджуються іншими дослідженнями. Незважаючи на незначні кількісні відмінності, загальна картина залишається стабільною.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!