Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
Саркома м’яких тканин (СМТ) – це пухлина, яка вражає тканини, що розвиваються з середнього зародкового листку, званого мезодермою. У людини з цього шару формується:
- Сполучна тканина, яка розташовується між органами.
- Хрящі.
- Кістки.
- Нирки.
- М’язи.
- Кровоносні судини.
Саркома м’яких тканин зачіпає м’язові, кровоносні та сполучні волокна, жирову тканину. Найчастіше локалізується у молочних залозах, кінцівках, великих судинах та органах шлунково-кишкового тракту.
Пухлина вважається рідкісною. Її діагностують лише у 1% пацієнтів серед дорослих онкологічних хворих. В Україні за останні 13 років зареєстровано понад 15 тис. випадків, приблизно по 1000 на рік. Хворіють в основному люди старше 40 років. Чоловіки хворіють трохи частіше жінок (різниця у 5%).
Серед дітей хвороба поширеніша – складає 15% від усіх видів злоякісних пухлин.
Новоутворення вважається небезпечним, тому що відрізняється частими рецидивами та швидкою появою метастазів, що поширюються з кров’ю по всьому організму.
Причини виникнення
Для більшості видів СМТ вчені не змогли поки визначити головну причину розвитку, але у деяких випадках відіграють роль:
- Вірусні інфекції. Йдеться про ВІЛ, Епштейна-Барр та інші віруси герпесної групи.
- Спадковість. Деякі захворювання, що передаються генетично, призводять до появи онкології. Особливо це стосується спадкової ретинобластоми та синдрому Лі-Фраумені. Ймовірність саркоми при цьому 78 та 21% відповідно. Нейрофіброматоз з появою різних доброякісних утворень завершується онкологією у 15% випадків.
- Опромінення. Найбільший ризик у тих, хто проходив високочастотне опромінювання при лікуванні раку.
У деяких випадках пусковим механізмом стає травма.
Різновиди
Існує близько 70 різних гістологічних видів саркоми м’яких тканин. Найбільш поширені з них:
- Ліпосаркома (18%) – зачіпає жирові тканини. Може з’явитися у будь-якому місці, але частіше за все зростає в області шлунку. Для цього виду характерні одночасні множинні вогнища.
- Фібросаркома (29%) – формується з фібробластів, клітин сполучної тканини, що виробляють міжклітинну речовину, у яку входять колаген, еластин, мукополісахариди, у тому числі й гіалуронова кислота.
- Лейоміосаркома (11%) – вражає гладку мускулатуру в структурі судинних трубок та внутрішніх органів. Вважається найбільш прогностично несприятливим утворенням.
- Рабдоміосаркома (4,8%) – пухлина скелетних м’язів. Включає три підтипи, які характерні для різних вікових груп, наприклад плеоморфна вражає літніх, а ембріональна – маленьких дітей.
- Ангіосаркоми (2,5%) – беруть початок з судин. Відомий різновид – саркома Капоші, яка характерна для шкіри. Розвивається з вистелки лімфатичних та кровоносних судин.
- Гастроінтестинальна стромальна пухлина – утворення шлунково-кишкового тракту.
Усередині кожної з цих груп є ще множинна класифікація окремих форм. Наприклад, серед ліпосарком виділяють міксоїдні, крупноклітинні, поліморфні різновиди.
Симптоми
Симптоматика новоутворень дуже різна, але все ж виділяється кілька спільних рис для всіх сарком.
- У місці появи розвивається набряк. Спочатку це невелика припухлість, але в міру зростання може сформуватися величезна пухлина.
- Якщо утворення виникає близько до зовнішніх тканин, то його видно. Помітний вузлик, потім шишечка. Вони мало відрізняються за кольором від інших ділянок шкіри. Спочатку вузол м’який та еластичний. Однак у міру зростання в ньому видно кілька формуючихся центрів. Зрушити з місця пухлину стає важко. Це дуже важлива відмінність від доброякісних утворень. Змінюється колір шкіри, а при натисканні виникає біль. Підсумковий розмір може досягати 30 сантиметрів у діаметрі, іноді навіть більше.
- Якщо пухлина розташована глибоко, зовнішні покриви все одно видозмінюються. Може змінитися колір, з’явитися судинний малюнок, розвинутися виразка.
- Біль не виникає відразу. Він розвивається, коли пухлина зачіпає нервові тканини. Біль стає сильним та поширюється у різні боки по всьому тілу. Посилюється ночами. Від нього не допомагають знеболюючі. Але це зазвичай буває на останніх стадіях. Тому спочатку не слід орієнтуватися на больовий синдром. Якщо помітна незвичайна зона, ущільнення, то слід відразу звернутися до лікаря. Для активного метастатичного розвитку деяких форм, достатньо кількох тижнів. Тому зволікати не можна.
Разом з місцевими симптомами з’являється загальне нездужання. Хворі постійно відчувають себе розбитими, втомленими, втрачають у вазі. У них пропадає апетит, спостерігається постійна нудота. Це пов’язано з інтоксикацією. З цієї ж причини піднімається температура та після лікування антибіотиками не пропадає. У аналізах крові виявляється анемія та ознаки сильного запалення.
Діагностування
Поставити діагноз буває складно через велику кількість форм сарком, а також ймовірності доброякісної пухлини. Тому використовують поєднання багатьох методів.
- Біопсію з гістологічним аналізом.
- УЗД.
- Рентген.
- МРТ.
- Обстеження з радіоізотопами.
Причому біопсія не завжди прояснює картину. Потрібні всі ці обстеження. Вони дозволяють визначити стадію захворювання та правильно призначити лікування.
Стадії СМТ
СМТ проходить чотири етапи розвитку.
- Перша стадія. Невелике утворення до 5 сантиметрів. Воно ще не поширилося на інші органи та лімфовузли. Клітини діляться повільно, їх в структурі пухлини не багато.
- Друга. Підвищується злоякісність, клітини починають ділитися швидко. Розмір може бути менше або більше 5 см. Пухлину активно пронизують судини. Вона порушує роботу органу, в якому розташована та проростає його повністю.
- Третя. Саркома залишає межі органу. Відбувається поширення та поглиблення у внутрішні тканини. Страждають усі навколишні структури.
- Про четверту стадію кажуть, коли з’являються метастази. Вони йдуть по крові, локалізуються найчастіше в легенях, мозку. Пухлина великого розміру. Вона сильно здавлює тканини. Часто вогнище розпадається, кровоточить.
Якщо зачеплений кістковий мозок, то він ініціює зростання інших СМТ. Дуже часто мова йде про рецидивуючі саркоми.
Лікування
У першу чергу пухлину видаляють. Не вдаються до цього методу тільки, якщо зачеплені життєво-важливі органи, хворий старше 75 років або у нього важкі захворювання нирок, серця та печінки. При видаленні захоплюють деяку частину здорових тканин.
Якщо утворення було на 1-2 стадії, то після резекції показано опромінення або хіміотерапія. Якщо форма пухлини агресивна, то хіміотерапію проводять як до, так і після хірургії. На третій стадії до резекції показано опромінення, для зменшення розмірів новоутворення.
На четвертій стадії операцію проводять не завжди. Якщо видалення неможливе, то використовують знеболюючі, корегують кількість гемоглобіну, проводять детоксикацію. Ці заходи полегшують життя хворого, але не приносять одужання.
Прогноз
Найбільше шансів вижити у людей, яким діагноз поставлений на ранній стадії, а пухлина локалізується у кінцівках. 75% з них долають п’ятирічний рубіж. При СМТ у тілі та внутрішніх органах виживання знижується та становить 60%. Якщо відбулося поширення онкоклітин, то вдається врятувати тільки 35% хворих.