Рак Педжета (названий на прізвище британського хірурга, який вперше описав захворювання) –онкологія, що вражає соски і ареоли. Зустрічається дуже рідко.
Частка раку соска 1-5% від усіх випадків онкології грудей.
В основному діагностується у 50-60-річних жінок.
Зрідка рак Педжета розвивається у чоловіків. При цьому він характеризується підвищеною агресивністю – через маленький розмір грудних залоз злоякісні клітини дуже швидко поширюються в лімфовузли і внутрішні органи.
Причини неоплазії
Точні причини патології невідомі. У мамології існує 2 основні теорії: епідермотропна і трансформуюча.
Епідермотропна гіпотеза ґрунтується на спостереженнях, згідно з якими 95% випадків онкології соска супроводжуються іншими раковими захворюваннями молочних залоз (особливо часто з внутрішньопротоковою карциномою). Отже, атипові клітини з більш глибоких шарів по молочних протоках проникають до соска.
Згідно трансформуючої теорії, хвороба Педжета – наслідок спонтанного злоякісного переродження клітин епітелію. Спровокувати подібну трансформацію здатні постійні травми, надмірна інсоляція, ендокринні розлади, гормонотерапія, канцерогенний вплив, спадкова схильність. Трансформуюча теорія трактує ті випадки, які не відповідають епідермотропній теорії.
В основному прогноз при онкології соска несприятливий, що пояснюється агресивністю і швидким ростом пухлини, високим ризиком розвитку рецидиву і труднощами діагностики на початкових стадіях. Якщо присутні обтяжливі обставини (наприклад, ураження лімфовузлів), тривалість життя становить три роки, а при наявності інфільтрації та метастазів – близько року. Але якщо злоякісний процес не вийшов за межі первинної локалізації, то п’ятирічна виживаність становить 100%, а десятирічна – 90%.
Симптоми хвороби
На початку розвитку патології симптоматика майже непомітна. Безсимптомний період може тривати кілька років. У деяких випадках можливі почервоніння і незначне лущення шкіри соска, що не викликає занепокоєння у хворого.
До того ж екзематозні ураження зникають після обробки кортикостероїдними мазями, через що їх приписують алергії.
Зазвичай спостерігаються односторонні патологічні зміни, але можливе ураження обох сосків.
Через деякий час з’являються свербіж, пощипування, печіння, болючість, підвищується чутливість. Змінюється конфігурація соска (він стає втягнутим), з’являються серозні виділення. При подальшому прогресуванні хвороби розвивається застійна інфільтрація, що призводить до мацерації шкіри, утворення ерозій, виразок, лусочок і кірок. Якщо видалити кірку, то оголюється мокнуча поверхня. Уражена область чітко окреслена і трохи піднімається над оточуючими ділянками.
Залежно від симптоматики розрізняють 5 типів раку Педжета:
- пухлинний – злоякісне утворення формується в товщі залози;
- виразковий, або кратероподібний – на поверхні соска помітні кратероподобні виразки;
- псоріатичний – на залозі з’являються пухирці (папули), шкіра лущиться;
- екземоподібний – сосок покривається висипаннями, які поступово перетворюються на мокнучі виразки.
На пізніх стадіях виділення стають кров’яними. Груди ущільняються і збільшуються в розмірах, шкіра стає синюшною. Метастази проникають у лімфовузли, а потім в різні органи (легені, печінку, спинний і головний мозок).
Зрідка (в 3% випадків) пухлина у жінок формується в області вульви, а у чоловіків – на пенісі або на мошонці.
Діагностика
На первинному прийомі мамолог вислуховує пацієнта та вивчає анамнез захворювання. Потім він оглядає груди і виконує пальпацію, що дозволяє виявити ущільнення.
Щоб підтвердити діагноз і отримати додаткову інформацію, лікар направляє пацієнта на діагностичне обстеження, яке може включати:
- мамографію – знаходить тільки ті новоутворення, які локалізуються в тканинах грудної залози, при діагностуванні відокремленого раку соска методика неінформативна;
- УЗД – помічає зміни, невидимі при мамографії, визначає стан молочних проток, структуру і розміри пухлини;
- МРТ – виявляє найдрібніші ущільнення у вивідних протоках і метастази, визначає структуру тканин і поширеність процесу;
- сцинтиграфію – здатна знайти пухлини, які залишаються непомітними при пальпації, і метастази, оцінити їх чутливість до опромінення і хіміотерапевтичного впливу, виявити рецидив, який протікає безсимптомно;
- біопсію з подальшим цитологічним аналізом біоматеріалу;
- дослідження крові на онкомаркери.
Лікування раку соска
При лікуванні хвороби Педжета важливий комплексний підхід. Хірургічне втручання поєднують із гормонотерапією (при гормонозалежних пухлинах), хіміотерапією і променевим впливом. План терапії і послідовність методик онколог підбирає індивідуально, враховуючи запущеність хвороби, розміри злоякісного утворення і швидкість його росту, наявність метастаз, а також вік хворого і присутність інших захворювань.
Тип операції лікар визначає в залежності від стадії розвитку раку:
- Радикальна мастектомія рекомендована при інвазивній пухлині. Повністю видаляють молочну залозу разом із підшкірно-жировою клітковиною, грудною мускулатурою і пахвовими лімфовузлами.
- Проста, або загальна, мастектомія проводиться при неінвазивних новоутвореннях. Виконують резекцію залози разом із частиною грудного м’яза.
- Секторальна мастектомія (лампектомія) можлива на початкових стадіях. Видаляють сосково-ареолярний комплекс і частково молочну залозу.
Після мастектомії роблять реконструктивну маммопластику для відновлення грудей.
При неоперабельних пухлинах проводять хіміотерапію, гормональну і променеву терапію, а також призначають симптоматичне лікування, щоб зняти больовий синдром і запалення. В такому випадку вдасться збільшити тривалість життя і поліпшити його якість, але неможливо вилікувати рак.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!