Саркома Капоші (скорочено СК) – онкологічне захворювання, при якому шкіра та слизові оболонки покриваються множинними злоякісними новоутвореннями. Інші назви – ангіосаркома і ангіоретикулез Капоші, множинний геморагічний саркоматоз, множинна ангіопластична саркома, ангіоендотеліома шкіри.
Основна ознака СК – численні червоні, синюшно-червоні або коричневі плями на шкірі, які не змінюють колір при натисканні. Спочатку хвороба протікає безсимптомно, але з часом супроводжується біллю, печінням, свербінням. Можливий розвиток контрактур і лімфостазу (слоновості).
Якщо патологія переходить на внутрішні органи, то симптоматика буде залежати від локалізації онкологічного процесу: при ураженні легень з’являються задишка та кашель з кров’ю, при пошкодженні шлунково-кишкового тракту виникають внутрішні кровотечі, які становлять смертельну загрозу.
Причини патології та групи ризику
Злоякісні новоутворення формуються при розростанні ендотелію кровоносних і лімфатичних судин, що призводить до зміни структури судин і витончення (при цьому клітини набувають веретеновидної форми).
Точні причини подібних змін поки невідомі. Медики вважають, що одна з необхідних (але не достатніх) умов – вірус герпесу 8 типу, який виявляють у всіх хворих. При цьому для розвитку онкології необхідно істотне зниження імунітету.
Спровокувати патологічні зміни здатні такі фактори:
- механічне пошкодження;
- вплив радіації;
- поліхіміотерапія;
- імуносупресивна терапія;
- трансплантація органів (особливо нирок).
Найбільш схильні до СП представники нетрадиційної сексуальної орієнтації, літні чоловіки, люди з пересадженими органами, ВІЛ-інфіковані. Серед хворих на СНІД це захворювання становить 40-60% від усіх випадків онкології.
Ангіоендотеліома шкіри – «СНІД-індикаторне» захворювання. Якщо подібну пухлину виявляють у молодих ВІЛ-інфікованих людей, то навіть без проведення обстеження можна поставити діагноз СНІД.
Множинну ангіопластичну саркому нерідко діагностують у людей, які страждають лейкозом, лімфосаркомою, хворобою Ходжкіна (лімфогранулематозом), нейрофіброматозом, мієломною хворобою, синдромами Вернера та Гарднера.
Типи саркоми
Відомо 4 типи хвороби:
- Класичний. В основному вражає літніх людей. На гомілках, стопах і кистях з’являються чітко обмежені та симетричні плями або бляшки, які нерідко покриваються бородавками. Поступово патологія переходить на інші відділи шкіри, на геніталії та внутрішні органи. Біль відсутній, можливі свербіж і печіння.
- Ендемічний. Поширений в центральноафриканських країнах. В основному хворіють діти грудного віку, які вже через рік-два вмирають. Хвороба вражає лімфовузли і внутрішні органи. Висипання на шкірі з’являються рідко і в невеликих кількостях.
- Епідемічний. Діагностується у молоді 20-30 років, супроводжує СНІД. Плями яскравого забарвлення утворюються на кінчику носа та піднебінні, на руках. Хвороба швидко прогресує, охоплюючи слизові оболонки, лімфовузли (вони починають боліти та кровоточити) і внутрішні органи.
- Імуносупресивний, або ятрогенний. Результат імуносупресивної терапії, що призначається при ракових хворобах або пересадці органів. На ранніх стадіях часто протікає безсимптомно, внутрішні органи пошкоджуються дуже рідко. Вирізняється хронічним, найбільш сприятливим перебігом.
Виділяють 3 стадії розвитку класичної саркоми:
- Плямиста. Утворюються гладенькі плями неправильної форми.
- Папульозна. Плями трансформуються в напівсферичні щільні вузли (папули), які при злитті утворюють бляшки з гладкою або шорсткою поверхнею.
- Пухлинна. Формуються синюшно-червоні злоякісні новоутворення м’якої або твердої консистенції. Зливаючись, вони покриваються виразками і кровоточать.
В залежності від зовнішнього виду висипу розрізняють ангіоретикульоз:
- вузликовий – на ногах утворюються фіолетові вузли, які поступово поширюються по всій шкірі;
- червоний – формуються червоні пухлини, які нагадують поліпи на ніжках;
- інфільтративний – висипання супроводжуються ураженням кістково-м’язової системи;
- дисемінований – вражає внутрішні органи.
Лікування онкології
Терапія множинного геморагічного саркоматозу спрямована на: ліквідацію симптоматики; досягнення стійкої ремісії; попередження рецидиву і подальшого прогресування пухлини; підвищення якості життя та збільшення його тривалості.
При виборі методів лікування враховують тип і стадію хвороби, локалізацію патологічного процесу, ступінь генералізації, загальний стан хворого.
При невеликих одиночних утвореннях використовують місцевий вплив:
- медикаментозну терапію (мазі та введення ліків всередину новоутворення);
- променеву терапію;
- кріотерапію (заморожування).
При необхідності дрібні пухлини спільно з навколишніми тканинами видаляють хірургічним шляхом: за допомогою кюретажу (вогнище ураження видаляють кюретом) або кріохірургії (пухлину обробляють рідким азотом).
У більш складних ситуаціях вдаються до системного впливу:
- хіміотерапії (можливі побічні ефекти, які компенсують гормональною терапією);
- антиретровірусної терапії (застосовують комбінацію 3-4 лікарських препаратів) – знищує вірус герпесу і зміцнює імунітет;
- інтерферонотерапії – сприяє відновленню імунної системи, підсилює дію основних ліків.
Прогноз
Повністю вилікувати саркому Капоші неможливо. Медикам вдається тільки загальмувати прогресування хвороби, домогтися збліднення новоутворень і зменшення їх розмірів.
Прогноз залежить від гостроти протікання хвороби, стану імунітету, типу та стадії пухлини. При вираженому імунодефіциті, що поєднується зі СНІДом, смерть можлива вже через кілька місяців.
У 70-80% хворих СК вдається досягти повної та тривалої ремісії.
При прогресуючій формі та блискавичному поширенні процесу людина зможе прожити від декількох місяців до двох років, при підгострій – близько трьох років. При повільному прогресуванні патологічного процесу і хронічній формі захворювання правильно підібране лікування здатне продовжити життя на 10-20 років.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!