Щорічно діагноз «рак» чує 10 мільйонів людей по всьому світу, 140 тисяч з них живуть в Україні. Вперше згадка про цю хворобу зустрічається ще у 1600 році до нашої ери. У цьому старому древньому медичному папірусі описано, як пухлина у грудях видаляється хірургічно, та відразу ж згадується, що дієвого лікування від цієї хвороби не існує.
Незважаючи на весь розвиток медицини за ці століття, у плані онкології люди довгий час залишаються на тій же самій позиції – «ефективного лікування не існує». Навпаки, число хворих з кожним роком тільки збільшується. За останні двадцять років показник зріс удвічі та майже 60% з тих, кому діагностували рак, помирають.
Вчені по всьому світу постійно перебувають у пошуку нових методів вирішення цього питання. Зараз, завдяки розвитку генної інженерії, молекулярної біології та хімії дійсно з’явилося багато унікальних методик, препаратів та схем.
Класичні способи лікування
Багато років лікування онкології тримається на трьох «китах»:
- Операція.
- Опромінення.
- Хіміотерапія.
Ці способи удосконалюються. Знаходяться оптимальні варіанти їх поєднання для різних стадій та форм канцерогенезу.
Оперативне лікування
Операції в онкології можуть бути:
- Підготовчими.
- Лікувальними.
- Паліативними.
Основне призначення операції – видалення пухлини. На початкових стадіях вирізається сама пухлина з невеликою ділянкою прилеглих тканин. На розгорнутих стадіях уражений орган може видалятися цілком. А також відсікають заражені навколишні тканини, лімфовузли.
Підготовчі операції пов’язані з маніпуляціями, які потрібно провести до основного лікування. Найчастіше це перев’язка артерій, для зниження ймовірності кровотечі при основній резекції.
Паліативна хірургія спрямована на відновлення прохідності стравоходу, кишківника, сечоводів, зниження тиску пухлини на судини та нерви. Ці операції покращують стан хворих на останніх стадіях, коли одужання вже неможливе.
Від відкритих операцій в останні роки хірурги перейшли до лапароскопії (сучасний метод, коли операції на внутрішніх органах проводять через дрібні розрізи), що прискорює одужання хворого та полегшує його стан.
Опромінення
Використовується замість, після, до операції та для неоперабельних хворих, щоб зупинити прогресування пухлини та розвиток метастазів. Для цього застосовують спеціальні апарати, що впливають на утворення корпускулярним або хвильовим методом.
У першому випадку використовуються альфа-, бета-промені, іони вуглецю, протони або нейтрони. У другому застосовується рентгенівське та гамма-випромінювання. В результаті у клітинах, що активно діляться, відбувається пошкодження ДНК, яке зупиняє проліферацію.
Радіолікування може бути:
- Дистанційним. При цьому промені направляються здалеку та можуть попередньо перетинати здорові тканини. Джерело випромінювання знаходиться на віддалі від людини.
- Контактним. Агент, який виділяє хвилі, вводиться безпосередньо у тканини та розташовується поблизу від пухлини.
- Радіонуклідним. Радіаційний препарат не капсулюється, а залишається відкритим, наприклад, у вигляді розчину. Він вводиться у кров, приймається через рот. Метод заснований на використанні біохімічних процесів. Радіоактивні речовини при цьому мають властивість накопичуватися саме в ураженому органі (наприклад, радіоактивний ізотоп йоду для щитоподібної залози).
Сучасним напрямком є протонна терапія. Для її проведення не потрібно оперативного втручання, як при брахітерапії. Опромінення відбувається віддалено. При цьому промені націлюються точно на пухлину. Протонні частки проходять крізь здорові тканини, та тільки потрапляючи в осередок, на останніх міліметрах шляху надають радіаційний вплив. Методика дає мінімум побічних ефектів та безпечна для оточуючих органів.
Новим словом у радіології є кібер-ніж. Це радіохірургічна процедура, яка не потребує наявності зовнішніх розрізів. Спеціальний робот, за допомогою рентгенівського діапазону випромінювання, викликає загибель хворих клітин. Система сама відстежує форму пухлини та направляє промені прямо у потрібне місце. Відбувається вплив на розділі уражених тканин та здорових, при цьому здорові клітини взагалі не страждають.
Хіміотерапія
При хіміотерапії використовуються різноманітні токсини та клітинні отрути, які найбільшим чином впливають на клітини, що швидко діляться. Основна мета лікування – загибель пухлини, метастазів або зменшення розмірів вогнища. Застосовують хіміопрепарати на всіх етапах лікування, найчастіше у комбінованому вигляді.
Введення може бути ін’єкційним або пероральним. Дуже рідко агент наноситься зовнішньо у вигляді мазі. Залежно від пухлини проводять загальну або реґіонарну хіміотерапію. У першому випадку діюча речовина поставляється внутрішньовенно або внутрішньоартеріально. У другому випадку антинеопластичний засіб капають безпосередньо у судини або порожнину ураженого органу.
Всі речовини ділять на цитотоксичні, що отруюють клітини, та цитостатичні, які гальмують процес розмноження. Доза підбирається індивідуально від низьких концентрацій до високодозового впливу.
Прогресивним сучасним методом є таргетна терапія. При цьому отруйна речовина пов’язана зі спеціальними молекулами, які здатні з’єднуватися з рецепторами тільки онкоклітин. Це істотно знижує токсичний вплив на здорові тканини та практично нівелює побічні ефекти методу.
Прогресивні технології
Нові розробки вчених спрямовані на створення методів лікування пухлин без оперативного втручання. Це зменшує ймовірність появи метастазів, менш травматично для хворого, дозволяє зберегти органи та працездатність. Зараз доступне гістологічне, генетичне та молекулярне вивчення утворень, що дозволяє розробити найдієвіші варіанти.
Фотодинамічна терапія
У цьому випадку в організм вводяться речовини, які вибірково накопичуються у мутованих клітинах та викликають підвищення чутливості уражених тканин до світла. Потім зовні впливають на пухлину опроміненням. Усередині утворення йде каскад реакцій, що завершується загибеллю онкоклітин.
Гормональний метод
Підходить для терапії гормонозалежних пухлин: яєчників, матки, простати, грудей. Якщо у клітинах виявляється підвищена кількість рецепторів до певних гормонів, то прийом препаратів, що блокують вироблення цих ендокринних речовин, припиняє ріст пухлини.
Кріотерапія
Своєрідне «виморожування» пухлини. Для процедури застосовується рідкий азот, який за допомогою кріозонду створює сильний холод (-40-50 градусів) у ділянці пухлини, що призводить до відмирання клітин. Найбільш ефективно використовується для поверхневих пухлин шкіри, очей, шийки матки, анусу. Зонд може діставати і до більш глибоко лежачих вогнищ, але для цього вже буде необхідний хірургічний розріз.
Генна терапія
Найбільш сучасний метод боротьби з раком. Він націлений на внесення змін у геном пухлинних клітин. При цьому мутована ділянка вирізається, замінюється на здорову або навпаки вбудовується код самознищення.
Доставка генів здійснюється двома шляхами:
- Вірусним. Застосовуються віруси, які здатні вбудовувати свій геном у клітку господаря. Тільки замість патологічної ДНК вірусу використовується створена вченими ділянка коду. Подібним чином модифікують вірус герпесу, кору, ретровірус. Особливість у тому, щоб частка була націлена лише на зараження пухлинних клітин.
- Невірусним. Використовується кілька методик. Наприклад, позитивно заряджені ліпосоми, які містять потрібні ділянки пептидів. Ліпосоми здатні зливатися з клітинною оболонкою, викидаючи свій вміст всередину. Ще один варіант – електропорація, коли за допомогою електричних імпульсів створюють пори на поверхні мембран. Цитотоксичні гени через них потрапляють всередину клітини.
Імунний метод
Є одним з підвидів генної терапії, тому що здійснюється за допомогою генної інженерії. Імунна система покликана захищати організм від онкоутворень. Однак на відміну від одиничних клітин, впоратися з пухлиною системі захисту часто не під силу. Онкоклітини можуть навіть виділяти спеціальні речовини, які знижують сприйняття лейкоцитами утворення, тому захисна система не діє. Метод спрямований на подолання цього бар’єру. Для цього з організму пацієнта витягуються Т-клітини та програмуються на розпізнавання конкретних структурних одиниць даної пухлини. Роблять це за допомогою генної інженерії. Наприклад, на поверхню лейкоцита імплантують рецептор для зв’язування з патологічною кліткою. Після повернення у тіло лейкоцити ініціюють атаку організмом мутованих частинок та їх загибель. Крім цього, ці лімфоцити розмножуються та залишають свою генетичну пам’ять і надалі, не допускають рецидиву. Людина справляється з пухлиною за допомогою власних ресурсів.
Всі ці методики вже активно застосовуються у провідних клініках світу та показують хороші результати.
