Протягом багатьох десятиліть при лікуванні онкологічних захворювань головним орієнтиром служила ефективність. На побічні токсичні реакції не звертали особливої уваги, вважаючи їх невід’ємною складовою протипухлинної терапії.
Але клінічні дослідження продемонстрували, що одностороння орієнтація негативно впливає на якість життя хворого та на його тривалість. До того ж завдяки інтенсивному розвитку медицини постійно з’являються нові більш ефективні протипухлинні ліки. З підвищенням ефективності посилюється і їх токсична дія, яка порушує правильне функціонування органів і систем, що робить неможливим повноцінне лікування.
Тому віднедавна ситуація кардинально змінилася. Зараз підтримуюче (супровідне) лікування лежить в основі будь-якої допомоги, що надається онкологічним пацієнтам.
Якщо проігнорувати шкірні побічні реакції, то через деякий час в результаті заміни поверхневого шару епідермісу рани і тріщини загоються. Але якщо знехтувати підтримуючим лікуванням при виникненні печінкової або ниркової токсичності, то після одного-двох курсів хіміотерапії доведеться відмовитися від подальшого протипухлинного впливу.
Що таке підтримуюча терапія
Супроводжуюча терапія спрямована на підвищення якості життя хворих і членів їх сімей під час проходження протипухлинної терапії та після неї.
Підтримуючі заходи допомагають:
- поліпшити переносимість протипухлинної дії;
- усунути негативні наслідки хвороби і лікування (хіміотерапії, радіотерапії, операції);
- прискорити реабілітацію після агресивної терапії;
- попередити рецидив раку, що знаходиться у повній ремісії;
- уповільнити ріст запущеної злоякісної пухлини;
- контролювати прогресуючий рак, що не піддається лікуванню.
Супроводжуюче лікування об’єднує кілька аспектів:
- хірургічне втручання;
- медикаментозну терапію;
- психологічну допомогу;
- духовну підтримку;
- юридичні консультації.
Хірургічна допомога включає:
- евакуацію асциту;
- дренування плевральних порожнин;
- накладення анастомозів (при порушенні проходження їжі);
- стентування стравоходу або кишечника (при стисненні пухлиною);
- постановку порт-систем (забезпечують безпечне введення хіміотерапевтичних засобів).
Медикаментозна підтримка спрямована на усунення інтоксикації та передбачає використання наступних препаратів:
- протиблювотних (таблетки або ін’єкції);
- проносних (таблетки або супозиторії, при їх неефективності вдаються до кишкових клізм);
- сорбентів – пов’язують і виводять токсичні речовини;
- анальгетиків – знімають больовий синдром і знижують гіпертермію;
- залізовмісних ін’єкцій (при прогресуючій анемії);
- антиаритмічних – регулюють серцевий ритм (у разі порушень);
- заспокійливих – забезпечують седацію.
Перспектива важкого тривалого лікування негативно відбивається на психічному здоров’ї та настрої хворого, що додатково знижує опірність організму. Тому особливого значення набуває психологічна та духовна підтримка, що допомагає позбутися тривожності, апатії і депресії, поліпшити настрій, нормалізувати режим сну.
Ефект від підтримуючої терапії може зберігатися протягом декількох тижнів, місяців або років.
Результативність залежить від декількох факторів: виду раку; застосовуваних ліків; вираженості побічних проявів.
Підтримуюча терапія допомагає загальмувати ріст ракової пухлини, запобігти рецидиву, позбутися неприємної симптоматики, продовжити життя. Але є у неї й істотний недолік – вона помітно підвищує вартість лікування.
Роль при хіміотерапевтичному лікуванні різних онкозахворювань
Підтримуюча терапія при проходженні хіміотерапії допомагає перенести складності лікування і запобігти можливим ускладненням:
- поліпшити переносимість протипухлинних медикаментів;
- звести до мінімуму токсичний вплив;
- позитивно змінити якість життя під час проходження лікування і після його завершення;
- збільшити тривалість життя, поліпшивши функціональні можливості органів, постраждалих від невідворотних побічних проявів.
Токсичний вплив кожного лікарського препарату прогнозований, але неможливо заздалегідь визначити його вираженість і тривалість.
Підтримуюча терапія супроводжує онкохворого на всіх етапах проходження хіміотерапії:
- при підготовці організму до лікувального курсу нормалізує і коригує білковий і електролітний склад плазми;
- під час лікування позбавляє від блювотного синдрому і знижує ступінь пошкодження нирок;
- після закінчення курсу лікування ліквідує виниклі ускладнення – усуває пошкодження нервових закінчень, слизових оболонок, печінкової та ниркової паренхіми, підвищує концентрацію гемоглобіну і лейкоцитів.
Важливу роль відіграє нутритивна підтримка – пацієнту підбирають індивідуальну дієту для кожного лікувального етапу, що дозволяє відкоригувати дисбаланс корисних речовин і навіть вивести із організму токсини.
Незважаючи на схожість побічних проявів протипухлинного лікування, кожен вид токсичності вимагає певної терапевтичної програми. Тому підтримуючі заходи розробляються залежно від типу ускладнення (поява болю, нудоти, блювоти, порушення сечовипускання, шлунково-кишкові розлади, зниження апетиту, безсоння, пригнічення кровотворення, анемія, астенія, анорексія, підвищення згортання крові, нейротоксичність, ниркова або серцева токсичність, тромбоцитопенія, лейкопенія, пошкодження шкіри або печінки). Кожен онкохворий має свій набір наслідків хіміотерапії. Тому одна і та ж програма не зможе надати потрібний ефект в різних ситуаціях. Вирішити проблему дозволить тільки науково-обґрунтований індивідуальний підхід.
Якщо відмовитися від підтримуючих заходів, то не тільки погіршиться переносимість хіміотерапії, а й порушиться загальна терапевтична схема. В результаті знизиться ефективність лікування і скоротиться тривалість життя.
Хіміотерапія характеризується різноманітністю побічних ефектів, вираженість токсичності варіює по спектру і тяжкості. Кожен наступний цикл відрізняється від попередніх відчуттями і наслідками. Тому не можна один раз призначити супровідну терапію і проводити її протягом усього періоду лікування. Підтримуючі заходи повинні бути динамічними і орієнтованими на стан організму.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!