Одне з найпоширеніших ускладнень, що зустрічаються у онкохворих в 40% випадків (а при проходженні хіміотерапії в 90%) – анемія, або недокрів’я. Такий діагноз ставлять, якщо концентрація гемоглобіну опускається нижче 130 г/л у чоловіків і нижче 120 г/л у жінок.
Найчастіше зниженням гемоглобіну супроводжуються онкологія легень, нирок, сечового міхура, органів травлення, матки, яєчників, лейкемія, мієлома, лімфома.
Спровокувати розвиток анемії здатні як злоякісні пухлини та викликані ними кровотечі, так і протипухлинне лікування (хіміотерапія, променева терапія, операція на кишечнику). При подібній патології клітини відчувають кисневе голодування, що порушує функціонування усіх систем і органів, уповільнює обмін речовин.
Нестача кисню послаблює організм:
- пригнічує імунну систему, через що вона не може протистояти раковій пухлині;
- негативно впливає на загальне самопочуття і якість життя онкологічних хворих;
- знижує ефективність протипухлинних препаратів;
- унеможливлює хірургічне лікування;
- в 2 рази підвищує ризик рецидиву;
- погіршує прогноз.
При нормальних показниках гемоглобіну ефективність хіміотерапії спостерігається у 70% випадків, а при наявності анемії позитивна динаміка становить тільки 57%.
Класифікація хвороби
За механізмом розвитку виділяють 5 типів анемії:
- залізодефіцитна (діагностується в 60% онкохворих) – результат нестачі заліза через недостатнє надходження елемента в організм, порушення всмоктування або посилену втрату;
- гемолітична – розвивається через інтенсивне руйнування еритроцитів;
- постгеморагічна – наслідок крововтрати;
- апластична – знижується концентрація клітин-попередників червоних кров’яних тілець (еритроцитів);
- В12-дефіцитна – через недостатнє надходження в організм вітаміну або через неякісне всмоктування порушується процес синтезу еритроцитів.
За ступенем тяжкості розрізняють 4 ступеня анемії:
- легка (рівень гемоглобіну – 100-110 г/л);
- середня (вміст гемоглобіну – 80-99 г/л);
- важка (концентрація гемоглобіну – 61-79 г/л);
- загрожуюча життю (показник гемоглобіну не перевищує 60 г/л).
Діагностика анемії в онкохворих
Щоб діагностувати недокрів’я, лікар вислуховує скарги пацієнта і збирає анамнез хвороби. Він розпитує про спадкові захворювання, проведені види протипухлинного лікування, кількість пройдених курсів і їх тривалість, використані ліки. Потім лікар візуально оглядає пацієнта.
Наступний етап – лабораторна діагностика, яка зазвичай включає:
- загальний аналіз крові – визначає рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, гематокрит;
- біохімічний аналіз крові – встановлює число ретикулоцитів, вміст заліза в крові, концентрацію білків феритину та трансферину, вітамінів В9 і В12.
При проходженні курсу хіміо- та радіотерапії рекомендується кілька разів робити аналізи крові, щоб своєчасно виявити недокрів’я і провести коригування лікування.
Обстеження та лікування анемії в онкологічних хворих
На основі результатів діагностичного обстеження лікар підбирає терапію, враховуючи причину і тип анемії, ступінь тяжкості стану та ймовірність розвитку ускладнень, локалізацію пухлини і симптоматику, показники крові та індивідуальні особливості організму.
При критичних показниках гемоглобіну протипухлинну терапію переривають до нормалізації стану.
В онкології використовують кілька способів лікування недокрів’я:
- дієтотерапію;
- медикаментозну терапію;
- гемотрансфузії.
Дієтотерапія
При незначних відхиленнях від норми відкоригувати гемоглобін можна за допомогою спеціальної дієти, що включає:
- печінку, кролятину, яловичину;
- сир;
- гречку, вівсяні пластівці;
- лісові горіхи;
- квасолю, горох, сочевицю;
- гранат, айву, хурму, яблука, курагу;
- смородину, чорницю.
Ці продукти насичують організм залізом, білками, вітамінами В9 і В12, необхідними для процесу кровотворення і підтримки потрібної концентрації гемоглобіну.
Слід виключити з раціону напої, що містять кофеїн, так як він виводить з організму корисні речовини.
Медикаментозна терапія
Медикаментозне лікування анемії може включати:
- Залізовмісні препарати (з них залізо всмоктується в 15 разів краще, ніж з продуктів харчування)
Ліквідують дефіцит заліза. Застосовуються у вигляді таблеток (при легкій формі анемії) або ін’єкцій (у важких випадках) – внутрішньом’язових або внутрішньовенних.
Найзручніші для використання – таблетовані форми. Але вони малоефективні та супроводжуються побічними реакціями з боку травної системи. Внутрішньом’язові введення ліків болючі. До того ж, за деякими даними, вони здатні в майбутньому спровокувати саркому сідничного м’яза. Тому найчастіше роблять внутрішньовенні вливання, які характеризуються швидким ефектом і мінімальною кількістю ускладнень.
- Препарати еритропоетину (аналоги гормону, що утворюється у нирках) – стимулятори еритропоезу
Прискорюють синтез еритроцитів в кістковому мозку, що сприяє підвищенню гемоглобіну. Але вони в 1,4-1,7 рази збільшують ризик тромботичних ускладнень. Уникнути подібної ситуації дозволить регулярна здача крові для аналізів. При виникненні ризику тромбоутворення лікар призначить антикоагулянти – медикаменти, що розріджують кров.
- Вітаміни В9 (фолієва кислота) і В12 (ціанокобаламін).
Деякі хворі відмовляються приймати призначені лікарем медикаменти і вдаються до народної медицини. Але у важких станах подібні способи не здатні відновити гемоглобін і кисневу функцію крові. В результаті погіршується прогноз і значно збільшується ризик несприятливого результату.
Гемотрансфузія
Ще недавно єдиним методом лікування важкої анемії була гемотрансфузія – переливання хворому еритроцитарної маси. Для її отримання донорську кров обробляють на центрифузі, що призводить до збільшення кількості еритроцитів.
Завдяки переливанню крові вдається в найкоротші терміни ліквідувати дефіцит еритроцитів, нормалізувати вміст гемоглобіну і відновити гематокрит. Але незважаючи на високу ефективність, гемотрансфузія має і недоліки: надає тимчасовий результат і має високий ризик розвитку різних ускладнень.
Тому зараз до переливання вдаються тільки в тих випадках, коли необхідно отримати швидкий результат:
- при зниженні гемоглобіну нижче 90 г/л;
- при підготовці до операції;
- при сильній крововтраті;
- при яскраво вираженій симптоматиці (втраті свідомості, тахікардії, запамороченні, болях в грудях, задишках).
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!