Пухлини головного мозку (ПГМ) – це злоякісні утворення, які формуються в різних мозкових тканинах. Але зазвичай до цієї категорії відносять всі пухлини всередині черепної коробки, включаючи утворення судин, оболонок мозку та ендокринних структур (гіпофіза, шишкоподібної залози).
Серед видів раку, що зустрічаються у людини, на ПГМ припадає 6%. Від появи пухлини не застрахований ніхто. Вона може сформуватися навіть у момент внутрішньоутробного розвитку. Але частіше в мозку виявляють вторинні вогнища, тобто метастази раку з інших органів. У 60% випадків вони множинні.
Викликати мутації клітин можуть токсичні речовини та радіація. Пусковим механізмом до активного росту видозмінених тканин часто служить черепно-мозкова травма. У групі ризику знаходяться люди зі зниженим імунітетом (при ВІЛ, імуносупресивній терапії), а також ті, що хворіють на нейрофіброматоз та деякі інші спадкові захворювання.
Різновиди
Різновидів ПГМ багато. Їх класифікують за місцем розташування. Утворення може бути у:
- стовбурі,
- серединних структурах,
- півкулях.
Ті, що знаходяться у стовбурі, найнебезпечніші, тому що там локалізовані центри дихання, ковтання, серцебиття.
Ще одна подібна класифікація розділяє пухлини на субтенторіальні та супратенторіальні, тобто розташовані під або над тенторіумом (твердою оболонкою, яка відділяє мозочок та стовбур мозку від верхніх відділів).
Ще один варіант класифікації залежить від тканин, з яких розвивається пухлина. З ембріональних клітин формуються бластоми. Утворення нервів називають невриноми. З мозкових оболонок з’являється менінгіома, а з нейронів – гангліоцитома.
Ознаки та симптоми пухлин головного мозку
Симптоми ділять на загальномозкові та осередкові. Осередкові викликані зростанням пухлини. Вона може здавлювати судини, нерви, приводити до їх пошкодження, впливати на навколишні тканини хімічно. Прояви залежать від того, які функції виконує уражена ділянка.
- З’являються скарги на порушення рухливості (у 62% пацієнтів це первинний симптом). Погано згинається рука, не слухається нога, формується гіпертонус деяких м’язів.
- Розвиваються головні болі. Вони локалізуються саме в тому місці голови, де йде зростання пухлини.
- Турбують запаморочення.
- Може загубитися чутливість у окремих ділянках тіла.
- Турбують судоми, епілептичні припадки. У 37% випадків – це перший із симптомів. Характерні для супратенторіальних пухлин.
- У 20% випадків можуть з’являтися ознаки психічних розладів. Родичі спостерігають розвиток агресії, апатії, ейфорії або надмірної веселості. Симптом характерний для утворень у лобових частках.
Загальмозкові симптоми з’являються пізніше осередкових. Вони пов’язані з тим, що пухлина формується у структурах, які знаходяться у замкненому інтракраніальному просторі. Тому зростання призводить до здавлення тканин та підвищення внутрішньочерепного тиску, розвитку набряку мозку. Для загальномозкових симптомів характерна поява застійних дисків зорового нерву, блювота, зниження когнітивних функцій. Блювотні позиви не залежать від часу прийому їжі.
Щоб виявити пухлину проводять енцефалограму, ангіографію, КТ та МРТ голови.
Методи лікування на різних стадіях
Спочатку хворому призначають консервативну терапію, щоб знизити загальномозкові симптоми та поліпшити якість його життя. Дають препарати, що знижують тиск (глюкокортикоїди), ліки від нудоти, знеболюючі та заспокійливі.
В подальшому найкращим методом лікування є видалення пухлини. Варіант операції залежить від того, у яких структурах розташоване утворення.
Перша та друга стадії
На цьому етапі пухлина дуже маленька. Її симптоми відсутні або незначні. Виявляються у вигляді головного болю, що посилюється ночами. Навколишні тканини не порушені. На другій стадії рак починає заважати оточуючим структурам, тисне на них, порушує функції. З’являються осередкові симптоми.
Лікування являє собою нейрохірургічну операцію. Якщо при втручанні є ризик серйозних пошкоджень та порушень у роботі мозку, то використовують інші сучасні методи.
Поки пухлина не досягла розміру в три сантиметри застосовують радіохірургію: стереотаксичну, Кібер–ніж, Гамма-ніж. Вони підходять для утворень з чіткими кордонами, при відсутності гідроцефалії. Проходить лікування без розрізів та трепанації. Навколишні тканини страждають мінімально. Тому це самі щадні варіанти лікування та одночасно найефективніші.
Після резекції або променевої хірургії призначають курси хіміотерапії, щоб домогтися загибелі залишилися поодиноких клітин, не допустити рецидиву. Підбираються цитостатики, на які реагують тканини утворення. Вибір обмежується тими препаратами, що здатні проникати через гематоенцефалічний бар’єр.
Третя та четверта стадії
На цьому етапі формуються регіональні метастази, розвиваються не тільки осередкові, але й загальномозкові симптоми, тому що пухлина серйозно поширюється. На завершальному, четвертому етапі, прояви дуже яскраві. Є віддалені метастази.
У більшості випадків можливе тільки паліативне лікування, тому що страждають великі ділянки та порушені структури, що відповідають за життєво-важливі функції.
Як паліативний захід роблять операцію з шунтування, щоб знизити набряк мозку. Призначають опромінення та хіміопрепарати, що уповільнюють зростання утворення та викликають загибель його клітин.
У схемах хіміотерапії використовують алкілуючі препарати (Ломустін, Карбоплатин, Німустін, Темозоламід), антиметаболіти (5-фторурацил). Курси тривають до трьох тижнів.
Для підбору правильної схеми лікування, якщо не було операції, призначають біопсію. Вона дозволяє вивчити тканини пухлини та підібрати ефективні препарати. Опромінення підсилює результат від хіміотерапії.
Прогноз при пухлинах головного мозку
Якщо пухлина була виявлена на 1 або 2 стадії та успішно проводилося комплексне лікування у вигляді операції, опромінення та хіміотерапії, то вдається врятувати більше 60% хворих.
На більш пізніх стадіях та при неоперабельних пухлинах довше 5 років живе близько 30% пацієнтів. Деякі види пухлин більш агресивні. Наприклад, при гліобластомах виживає тільки 5% хворих.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!