Рак мигдалин, або гланд (гланди – не науковий термін, а народна назва) – поширене онкозахворювання, яке розвивається при неконтрольованому діленні клітин мигдалин (найчастіше піднебінних, рідше язикових або глоткових).
Виділяють 3 форми онкології:
- виразкова (зустрічається найчастіше) – на гландах утворюються виразки і рани, які викликають біль, першіння, галитоз;
- інфільтративна – мигдалини набрякають і збільшуються в розмірах, виникає почуття, що в горлі стоїть ком;
- папіломатозна – пухлина схожа на папілому, розростається над гландами, прикріпившись до них ніжкою.
Підступність раку мигдалин полягає у відсутності симптоматики на початковій стадії, сильній агресивності та швидкому прогресуванні.
Групи ризику і причини
Спровокувати формування ракової пухлини здатні різні фактори:
- спадкова схильність;
- куріння;
- зловживання алкоголем;
- несприятлива екологія;
- постійні пошкодження слизової оболонки мигдалин твердими шматочками продуктів або гарячою їжею;
- тривалий прийом імунодепресантів;
- папіломавірус, вірус Епштейна-Бар;
- робота на шкідливих виробництвах, яка потребує частих контактів з канцерогенними речовинами;
- хронічні хвороби носоглотки (тонзиліт, фарингіт, ларингіт);
- раніше пройдена променева або хіміотерапія.
У чоловіків онкологія гланд діагностується в 5 разів частіше, ніж у жінок. Істотно підвищується ризик розвитку раку у людей старше 50 років, що мають тютюнову залежність.
Симптоми хвороби
Ознаки раку залежать від стадії:
- Перша стадія
Хвороба протікає безсимптомно. Діаметр пухлини не більше 2 сантиметрів, злоякісний процес вражає тільки слизову оболонку мигдалин. Виявити патологічні зміни можна при плановому обстеженні завдяки пальпації або рентгенографії.
- Друга стадія
Діаметр злоякісного новоутворення збільшується до 4 сантиметрів. Онкологія захоплює всю мигдалину і шийні лімфовузли на боці ураження, вони стають об’ємними і болючими. З’являються біль у горлі та сухість у ротовій порожнині, виникають труднощі при пережовуванні та ковтанні їжі, при розмові, змінюється тембр голосу. Метастази відсутні.
На початкових стадіях симптоми раку гланд нічим не відрізняються від проявів ГРВІ, ангіни, грипу. Тому більшість людей не звертається до лікаря, покладаючись на самолікування. В результаті злоякісний процес прогресує, зменшуючи шанси на виживання.
- Третя стадія
Пухлина займає більше 4 сантиметрів, виходить за межі мигдалин, проникає в носоглотку і просувається до язика. Хворий відчуває сильний біль, у нього виникає відчуття присутності кому в горлі, з рота йде неприємний запах, в слині з’являються кров’яні згустки і гнійні включення, посилюється пітливість, підвищується температура тіла. Збільшуються лімфовузли, розташовані по обидва боки шиї, в них утворюються метастази.
- Четверта стадія
Розміри лімфатичних вузлів досягають критичних показників, виникає нестерпний головний і шийний біль. Метастази проникають у гортань і носоглотку, слухові проходи, щелепні та черепні кістки, у віддалені органи. До перерахованих вище симптомів додаються нові: болісність і кровоточивість ясен, больові відчуття при вживанні кислої їжі, запаморочення, нудота і блювотні позиви, проблеми з носовим диханням.
При метастазуванні пухлини на стінку ротоглотки і ураженні слухової трубки розвивається хронічний отит, що супроводжується сильними болями, закладеністю і шумом у вухах, можлива глухота.
Якщо новоутворення проростає в черепну коробку і здавлює нервові закінчення, то:
- запалюються трійчастий і зворотний нерв;
- паралізуються м’язи, які рухають очні яблука;
- розвивається парез м’якого піднебіння;
- втрачається чутливість язика;
- ускладняється процес ковтання їжі;
- можлива сліпота (при цьому будь-які патології в органах зору відсутні).
При ранньому виявленні раку мигдалин (на першій і другій стадіях) в 75% випадків вдається успішно боротися з хворобою. На третій стадії виживання становить 40-50%, а на четвертій – не більше 20%.
Діагностика
Діагностика раку мигдалин не викликає проблем. Пухлину можна легко виявити при візуальному огляді ротоглотки і при пальпації.
Щоб підтвердити діагноз і отримати детальну інформацію про властивості пухлини, пацієнта направляють на обстеження, яке може включати:
- Загальний аналіз крові. При злоякісному процесі різко знижується концентрація гемоглобіну та еритроцитів, підвищується рівень ШОЕ, розвивається лейкоцитоз.
- Ультразвукове дослідження – оцінює стан лімфовузлів і виявляє метастази.
- Магнітно-резонансну томографію (характеризується високою інформативністю) – виявляє навіть мікроскопічні новоутворення в м’яких тканинах, визначає точні межі пухлини і її стадію, поширення метастазів.
- Комп’ютерну томографію – пошарово сканують уражену область, що дозволяє побачити найменші зміни в тканинах.
- Ларингоскопію – в глотку вводять спеціальне дзеркало, яке дає можливість чітко роздивитись поверхню гланд, дослідити їх структуру і помітити виразки.
- Бронхоскопію і езофагоскопію – знаходять метастази в стравоході і дихальних шляхах.
- Біопсію з наступним гістологічним аналізом – допомагає з’ясувати характер (доброякісний або злоякісний) і стадію розвитку пухлини.
На підставі результатів дослідження лікар ставить діагноз, визначає стадію і поширеність раку, наявність ускладнень.
Хіміотерапія при онкології мигдалин
Хіміотерапія може застосовуватися як самостійний спосіб терапії і як додатковий (в поєднанні з променевою терапією або хірургічним втручанням).
При виборі методу лікування лікар враховує:
- тип і стадію пухлини;
- глибину поширення злоякісного процесу;
- присутність метастазів;
- загальний стан здоров’я пацієнта, наявність супутніх захворювань.
Хворому призначають цитостатики – препарати, які виявляють протипухлинну дію, спільно з імуноонкологічними засобами.
Дозування і тривалість хіміотерапії залежать від типу новоутворення і поширеності злоякісного процесу.
Медикаментозна терапія усуває неприємну симптоматику, гальмує ріст пухлини, уповільнює поширення метастаз, запобігає ризику розвитку рецидиву.
Хіміотерапія не тільки знищує ракові клітини, але й негативно діє на здорові тканини. Тому після закінчення курсу лікування необхідно пройти якісну реабілітацію.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!