Рак молочної залози (РМЗ) – найпоширеніший вид пухлин у жінок та другий за частотою у світі. Щороку діагноз ставлять 1 мільйону жінок. Виявляється онкологія й у чоловіків (1% випадків від загальної кількості). Розвивається пухлина з залозистої тканини. Виникає у будь-якому віці від пубертатного до похилого. Але ризик для літніх вище. Наприклад, у 65 захворіти на РМЗ у 150 разів вірогідніше, ніж у 30 років.
Основні причини розвитку вчені пов’язують зі зменшенням кількості народжених дітей та меншим часом, який витрачається на грудне вигодовування. У 20% випадків грає роль спадковість. Схильність до захворювання може передаватися від матері до доньки на генетичному рівні. Пусковим механізмом є зміна гормонального рівня. У зоні ризику опиняються ті, в кого був ранній початок менструацій та пізня менопауза, хто лікувався гормональними препаратами.
Від чого залежить вибір схеми хіміотерапії
Виділяють велику різноманітність гістологічних типів раку молочної залози, що впливає на вибір препаратів при лікуванні. Крім будови клітин на класифікацію впливають молекулярні особливості пухлини. Вченими виділено 4 типи РМЗ. По суті, незважаючи на прогресування в одному органі та з однієї тканини, вони є різними видами раку та до їх лікування підходять по-різному.
- Люмінальний рак. Є залежним від рівня естрогену в крові. Ділиться на два підтипи, що відрізняються один від одного. Пухлини групи А розвиваються повільно та не мають рецепторів до HER2. У 30% жінок виявляють саме цей підтип. Він має найсприятливіший прогноз. Група В включає агресивні пухлини з рецепторами до фактору росту. Цією формою страждає приблизно 14% хворих.
- HER2-позитивні пухлини. Утворення не залежать від естрогену, але мають багато рецепторів до гормону росту. Тому швидко та агресивно ростуть, зменшуючи шанси пацієнтки. Характерні для 8% хворих.
- Тричі негативні пухлини. Діагностуються у 30% жінок з РМЗ. Ці утворення не реагують на естроген та не мають підвищеної кількості рецепторів. Вважаються найгіршим варіантом у плані лікування.
Види хіміотерапії при раку молочної залози
Кількість та час використання хіміопрепаратів у схемі лікування залежить від стадії процесу. Хіміотерапія призначається:
- До операції. Така терапія називається неоад’ювантною. Вона використовується на другій-третій стадії. Переслідує кілька цілей. Дозволяє зменшити вогнище та провести менш травматичну операцію, зберегти більшу частину залози. Допомагає визначити, наскільки пухлина чутлива до цитостатиків. Вже після резекції дозволяє точно знати, наскільки сильно впливали препарати, та чи варто їх використовувати після операції.
- Після резекції. Ад’ювантна терапія допомагає виключити ймовірність рецидиву. Призначається на 1-3 стадії, якщо вдалося провести операцію. Впливає на клітини, що залишилися після видалення та мікрометастази, непомітні у аналізах.
- Замість операції. Лікувальна терапія застосовується замість операції, якщо метастази вже поширилися по всьому тілу. Препарати зупиняють метастазування, зменшують розмір пухлин. Це подовжує хворій життя. Зазвичай хіміотерапію замість операції використовують на 4-й стадії.
- Один з варіантів – індукційна терапія. Призначається зазвичай на третій стадії, якщо провести операцію не виходить через великий розмір пухлини та захоплення нею навколишніх тканин. Терапія направлена на зменшення утворення та появу ймовірності видалення вогнища.
- Використовується як замість, так і після операції. До цього виду належить таргетна хіміотерапія. Може призначатися на всіх стадіях. Впливає безпосередньо на структури клітини, що викликають посилений ріст пухлини. Їх знищення припиняє розвиток раку. Вважається самим щадним видом лікування. Ефективна для пухлин залози, які продукують рецептори до фактору росту.
Призначення також залежить від віку жінки, стану її здоров’я та місця локалізації вогнища.
Препарати, що використовуються для лікування
При лікуванні РМЗ хіміотерапія різниться за кольорами тих препаратів, які вводяться.
- Жовта терапія. Найчастіше застосовується до операції, тобто для неоад’ювантного лікування. Називається схема CMF. Вона включає Метотрексат, Циклофосфамід та 5-Фторурацил (Флюороурацил). Речовини є антиметаболітами та алкілуючими засобами. Зазвичай легко переносяться пацієнтами.
- Біла. Відноситься до ад’ювантної або додаткової. В її основі препарати білого кольору – Паклітаксел та Доцетаксел. Це алкалоїди рослинного походження. Вони порушують процес ділення злоякісних клітин та мають знижену токсичність. Підходять пацієнткам, які погано реагують на інші види медикаментів.
- Блакитна. Найбільш легка. Може використовуватися для літніх пацієнток з множинними вадами здоров’я. Показана на 4 стадії при паліативному лікуванні або якщо пацієнтка ослаблена попередньою агресивною хіміотерапією та у неї погані показники крові. Основу схеми складають: Мітоміцин та Мітоксантрон. Це протипухлинні антибіотики.
- Червона. Використовується при агресивних формах раку та коли не виходить досягти потрібного ефекту іншими препаратами. Часто застосовується в індукційній терапії, щоб врятувати пацієнтку та провести операцію. При постопераційному лікуванні призначають у разі, якщо ризик метастазів дуже великий. У цю схему входять антрациклінові антибіотики. Вони токсичні та спрямовані на зупинку синтезу ДНК. Додатково пригнічують імунну систему. До групи входять: Доксорубіцин, Епірубіцин, Ідарубіцин.
Виділяють також платинову хіміотерапію. Для неї використовуються препарати, що містять платину: Карбоплатин, Цисплатин.
Найчастіше прийнято призначати комплексну терапію, у яку входять препарати різних кольорів або ж чергувати різні види хіміотерапії, щоб підвищити ефективність та знизити токсичність для організму. Поширені схеми:
- ФЕЦ – 5-Фторурацил, Епірубіцин, Циклофосфамід.
- ФАЦ – 5-Фторурацил, Доксорубіцин, Циклофосфамід.
- ЦЕФ – Циклофосфамід, Епірубіцин, 5-Фторурацил.
При таргетній хіміотерапії призначаються схеми з Трастузумабом, наприклад, у поєднанні з Доцетакселом та Карбоплатином.
Найпоширеніші схеми лікування раку молочної залози
Найбільш успішна терапія РМЗ при поєднанні декількох методів лікування. Зазвичай це:
- Операція.
- Опромінення.
- Хіміотерапія.
- Гормонотерапія (для естрогензалежних пухлин).
Органозберігаючі операції обов’язково поєднуються з хіміотерапією, щоб попередити рецидив. Хід лікування відрізняється для різних молекулярних типів раку.
- При люмінальному раку типу А після операції призначають гормональний препарат Тамоксифен. Якщо пухлина була більша ніж 5 сантиметрів та при ураженні чотирьох і більше лімфовузлів показана хіміотерапія. Для типу В цитостатики після операції обов’язкові. Навіть якщо розмір пухлини 0,5 см.
- HER2-позитивні утворення добре реагують на хіміопрепарати. Тому їх використовують як до, так і після операції. Найкраще пухлини реагують на антрацикліни та Трастузумаб. Найбільш часто застосовується схема АС – Циклофосфамід з Доксорубіцином. Вони використовуються одночасно з Трастузумабом або перед ним.
- Тричі негативний рак лікується у першу чергу хірургічним методом. Після цього призначають опромінення та хіміопрепарати. Найбільш поширені схеми: АС та FAC (поєднання Доксорубіцину, Циклофосфаміду та 5-Фторурацилу).
Для оптимального підбору препаратів лікарі спочатку впливають на молекулярний відбиток пухлини та тільки після цього складають відповідну схему. Тривалість хіміотерапії від трьох місяців до року.
Паліативна хіміотерапія
Паліативна терапія застосовується, якщо вилікувати пацієнтку вже неможливо. У цьому випадку хіміопрепарати повинні загальмувати прогресування пухлини та подовжити життя. Зазвичай це схеми з одного або двох препаратів. Основні поєднання, які використовуються при цьому:
- Капецитабін.
- Вінорелбін.
- Гемцитабін з Цисплатином.
- Циклофосфамід з Метотрексатом.
Підбираються речовини, які добре переносяться організмом та ефективно впливають на клітини пухлини.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!