Рак шлунку – агресивна пухлина. Серед усіх онкозахворювань їй належить четверте місце, а ось за смертністю – друге. Щороку в світі виявляють близько 980 тисяч випадків та понад 700 тисяч цих хворих йде з життя. Це пов’язано з тим, що у 68% пацієнтів захворювання виявляється на пізніх стадіях.
На щастя, завдяки сучасним методам діагностики, терапії та профілактики передракових станів, частота діагностування раку шлунку знижується щороку на 5-7%, а тривалість життя онкохворих підвищується.
Не останню роль відіграє в цьому правильно підібрана хіміотерапія. Як показує практика, тільки оперативного втручання, яке є основним методом лікування, для підвищення виживання хворих недостатньо. При включенні курсів хіміопроменевої терапії кількість видужалих хворих збільшується на 25%.
Різновиди раку шлунку
У плані вибору варіанту лікування має значення стадія та вид пухлини. Прийнято розділяти онкопатологію шлунку на дві основні форми:
- Кишкову. Розташовується ближче до дванадцятипалої кишки. Це диференційовані форми аденокарциноми, які з’являються як наслідок видозмін епітелію. Характерний різновид для літніх чоловіків.
- Дифузну. Страждають в основному молоді. Пухлина бере початок у верхній частині шлунку, яка ближче до стравоходу. Рак поширюється у вигляді набряку, потовщення підслизової основи. Він мало диференційований, тому зростає швидше. Клітини мають перснеподібну структуру.
При цьому для кожної з цих варіацій має значення глибина інвазії мутованих клітин у стінки органу, згідно з чим виділяють чотири стадії хвороби.
Антинеопластичні ліки при першій стадії раку шлунку
На цьому етапі пухлини виявляються вкрай рідко, тому хіміотерапія використовується не часто. Але якщо все ж утворення було виявлено на початковій стадії, то після операції може бути призначений курс для попередження рецидиву. Хіміотерапія вважається допоміжним методом та призначається не завжди.
Хороший ефект дають пероральні ліки. Іноді можлива хіміотерапія у вигляді ін’єкцій.
Хіміотерапія на другій та третій стадії раку шлунку
Пухлина проникає у підслизовий шар та поступово пронизує усі шари шлунку, а також поширюється на лімфовузли. Існує три підходи до включення хіміотерапії у схему лікування на цьому етапі.
- Американські медики вважають за краще використовувати тільки ад’ювантну терапію тривалістю у 5 курсів по 3-4 цикли.
- У Японії тривалість лікування препаратами збільшується до одного року після резекції.
- У європейських країнах використовується неоад’ювантна терапія до хірургічного втручання та потім післяопераційна.
Дослідження показують, що остання схема найбільш сприятлива для хворих на 2 та 3-й стадії, тому в Україні дотримуються саме цього стандарту лікування. При використанні хіміопрепаратів до резекції швидкість прогресування пухлини у подальшому знижується до 34% та після операції виживає більша кількість хворих, а стадія пухлини до видалення з третьої переходить у другу.
Для неоад’ювантної терапії переважно використовують два види схем:
- Доцетаксел та Цисплатин.
- Епірубіцин, Цисплатин та Флюороурацил (5-Фторурацил).
Проводять 2-3 циклу. Після видалення пухлини можливе застосування тих самих препаратів, але вже по 3-4 циклу за курс. Вводять їх внутрішньо у очеревину.
Після операції для ад’ювантної терапії розроблено кілька схем. Хіміотерапія використовується у якості головного післяопераційного лікування або застосовується у вигляді поєднання медикаментів з опроміненням.
Комбінована хіміотерапія проходить на основі антиметаболіту Флюороурацилу, який не дає синтезуватися ДНК, та цитотоксичного похідного платини Цисплатину, що порушує функції ДНК. До основних медикаментів додаються інші сполуки, відповідно до схем.
- DCF – Доцетаксел, Цисплатин, Флюороурацил (5-Фторурацил). Доповнюється Дексаметазоном або Кальцієм фолінатом.
- CF – зі схеми виключається Доцетаксел.
- ECF – третім компонентом стає Епірубіцин.
- ELF – Кальцію фолінат, Етопозид, Флюороураціл (5-Фторурацил).
- IP – Іринотекан, Цисплатин.
Для хіміопроменевої терапії застосовують переважно Фторурацил та Лейковорин, які вводять у окремі дні циклу та перемежовують з днями променевої терапії.
Лікування антинеопластичними агентами на 4 стадії
На цьому етапі рак поширюється на навколишні органи, дає метастази. Хіміотерапія для таких хворих є основним методом лікування. Однак вона лише тимчасово покращує стан пацієнтів та подовжує їм життя. Одужання не відбувається. Але без цього лікування онкохворі живуть не більше 4-х місяців.
Основні препарати:
- Флюороурацил (5-Фторурацил) – зупиняє синтез ДНК та РНК, що не дає розмножуватися клітинам пухлини.
- УФТ – комбіновані ліки, що включають два компоненти. При цьому 5-ФУ активно діє на пухлинні клітини, а урацил перешкоджає його руйнуванню.
- Метотрексат – антагоніст фолієвої кислоти, який порушує мітоз.
- Доксорубіцин – антрацикліновий антибіотик, який зв’язується з дезоксирибонуклеїновою кислотою та порушує поділ.
- Епірубіцин – аналог попереднього засобу з подібним механізмом дії.
- Іринотекан – напівсинтетичне з’єднання, яке у організмі трансформується у активний метаболіт, який зупиняє реплікацію.
- Етопозид – цитотоксичний засіб, пошкоджує ДНК та перешкоджає нормальній життєдіяльності пухлинних клітин.
- Цисплатин – похідне платини, руйнує генний апарат онкоклітин.
Використовують різні поєднання цих медикаментів. Найкращі результати дає комбінація PELF при якій у 10% випадків настає ремісія та 16% пацієнтів живуть до двох років. Хороші показники також дає схема DCF, але вона є більш токсичною та підходить не всім пацієнтам. Невисокою токсичністю та ефективністю відрізняється схема FLOT при якій прогресування раку зупиняється у 34% випадках на рік та більше. Ослаблим та літнім частіше призначають режими CF та ELF. Вливання проводяться переважно внутрішньовенно.
Після вірно проведеної терапії 5% пацієнтів долають п’ятирічний рубіж, одужуючи.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
