Рак легенів за своєю поширеністю посідає перше місце серед інших онкозахворювань у багатьох країнах Європи, в тому числі і в Україні. Щорічно у світі виявляють більше мільйона нових випадків, та ця цифра збільшується на кілька відсотків кожні 12 місяців. За смертністю від онкології рак легенів теж посідає перше місце. 50% онкохворих помирає протягом першого року, а без належного лікування на другій рік йде з життя 80% людей.
Тому правильно та своєчасно призначена терапія грає важливу роль у подоланні хвороби. Хіміотерапія (ХТ) при раку легенів обов’язково входить до схеми лікування. Вона необхідна 80% пацієнтів та призначається:
- До операції. Показана при великих пухлинах, щоб зменшити їх поширення та отримати можливість видалити новоутворення.
- Після резекції. Є методом ад’ювантної терапії або спрямована на подальше лікування, якщо всю пухлину видалити не вдалося.
- Як основне лікування. Хірургічне втручання при раку легенів вдається виконати тільки 20% хворих. Це пов’язано з пізнім діагностуванням пухлини. Тому часто ХТ є основним методом терапії. Переважно її використовують для хворих на третій та четвертій стадії з метастазами.
Вибір антинеопластичних агентів залежить від гістологічного типу пухлини, її стадії та стану хворого.
Чутливість до хіміотерапії при різних типах пухлин
Для вибору хіміопрепаратів велике значення має тип пухлини. Усі утворення у легенях поділяють на:
- Недрібноклітинний рак (НДРЛ) (85%). До цієї категорії відносять: аденокарциному, плоскоклітинні та крупноклітинні новоутворення.
- Дрібноклітинний рак (ДРЛ) (15%). Пухлини з дуже дрібними структурами, схильними до швидкого поділу.
При дрібноклітинних утвореннях операція не показана. ХТ є методом першого вибору. Клітини пухлини зазвичай добре реагують на антинеопластичні агенти. Недрібноклітинний рак менш чутливий до хіміопрепаратів. Різницю можна побачити на прикладі деяких груп медикаментів.
- Використання таксанів ефективно при ДРЛ у 50% випадків, а для НДРЛ тільки у 24%.
- Алкілуючі засоби допоможуть 37-50% хворих з дрібноклітинним утворенням та тільки 15-25% з недрібноклітинним.
- Онкоантибіотики – 27% проти 18-20%.
Чутливість відрізняється і конкретно для окремих препаратів з кожної групи.
Препарати, які найчастіше використовуються у схемах ХТ
Найбільшою активністю для всіх видів раку легенів мають таксани. До цієї групи належить два препарати, які отримують методом хімічного синтезу з голок та кори тиса:
- Доцетаксел.
- Паклітаксел.
Вони є цитостатиками першої лінії у розробці схем ХТ. Основний напрямок дії – перешкоджання мітозу та уповільнення ділення клітин пухлини.
Високу активність при НДРЛ також мають:
- Похідні платини (Цисплатин, Карбоплатин) – формують зшивання між молекулами ДНК, що порушує процес росту пухлини.
- Гемцитабін – є цитотоксичним препаратом з групи антиметаболітів. Блокує ферменти, які необхідні для виробництва нуклеїнових кислот.
- Вінорелбін – алкалоїд з квіток барвінку. Зупиняє полімеризацію мікротрубочок у процесі мітозу.
- Пеметрексед – антиметаболіт, який блокує синтез пурину та тиміну, що унеможливлює розмноження онкоклітин.
- Інгібітори топоізомераз (Іринотекан, Топотекан) – топоізомерази здатні регулювати точність витків ДНК. Робота медикаментів призводить до порушення структури спіралей.
Для дрібноклітинного раку кращі:
- Алкілуючі з’єднання (Іфосфамід, Циклофосфамід) – з’єднуються з пуриновими та піримідиновими основами, порушуючи процес реплікації (відтворення) дезоксирибонуклеїнових кислот.
- Німустін – похідне нітрозосечовини, з алкілуючою дією.
- Топотекан та Етопозид – інгібітори топоізомерази.
- Вінкристин – рослинний алкалоїд. Пригнічує процеси, що відбуваються у клітині під час ділення.
Високу ефективність у 40% показує Карбоплатин, похідний від платини.
Лікування раку легенів на 1-2 стадії
При недрібноклітинному раку на цих стадіях активно використовується таргетна терапія із застосуванням Бевацизумабу, Ерлотинібу. При цьому ад’ювантна післяопераційна хіміотерапія використовується рідко, так як збільшує тривалість життя незначно (до 5%). Іноді її призначають на другій та початковій третій стадії.
При дрібноклітинних утвореннях на першій стадії роблять операцію та після цього проводять до чотирьох циклів ХТ. Це дозволяє врятувати 40% пацієнтів. Починаючи з другої стадії резекція не рекомендована. Лікування полягає у призначенні хіміопроменевої терапії. При цьому використовуються схеми:
- ЕР – Цисплатин з Етопозидом.
- СОЕ – Циклофосфамід, Доксорубіцин, Етопозид.
- CAV – останній препарат СОЕ замінюється на Вінкристин.
- ТС – Паклітаксел з Карбоплатином.
При цьому повний регрес пухлини відбувається у 75% пацієнтів, а її зменшення – у 90%.
Схеми терапії при раку 3-4 стадії
Рак на цьому етапі виявляють практично у 75% хворих. Найбільш ефективними у цьому випадку вважаються двокомпонентні схеми з включенням похідних платини. Причому на третій стадії віддається перевага Цисплатину, як менш гемотоксичному та збільшуючому ефективність променевої терапії. Його комбінують з:
- Паклітакселом.
- Гемцитабіном.
- Вінорелбіном.
- Етопозидом.
Вибір залежить від підтипу НДРЛ. Так схеми 2 та 3 рекомендовані при плоскоклітинному раку, а 1 – при аденокарциномі. Всього проводять від 3 (до операції) до 6 циклів (при паліативній терапії). У результаті на третій стадії вдається домогтися ремісії у 7% хворих та зменшити утворення з можливістю його резекції у 75%. Наявність метастазів є показанням для підключення опромінення.
На четвертій стадії, коли мова йде про паліативне лікування, покращення якості життя, Цисплатин замінюють Карбоплатином, більш відповідним для амбулаторного лікування без постійного перебування у лікарні.
При неплатинових схемах, якщо похідні платини не показані, перераховані медикаменти комбінують між собою.
В цілому використання сучасних методів ХТ дозволяє збільшити тривалість життя 60% хворих.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
