Ви використовуєте застарілий браузер. Будь ласка, оновіть ваш браузер, щоб переглядати сайт.
Важливе зауваження!
Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1 |
Доксорубіцин
|
60 | 0,9% NaCl | 250 мл | 1 година | внутрішньовенно |
| Цикл | 1 | ||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
Примітка:
Увага! Доксорубіцин може бути кардіотоксичним при загальній дозі ≥500 мг/м2.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Engstrom P. et al., J Clin Oncol 2: 1255ff, 1984.
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1-30 |
Еверолімус
|
10 (const) | - | 0 | - | перорально |
| Цикл | 1 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
Примітка:
10 мг за раз (2 x 5 мг).
Підтвердження лише для ПанНЕП.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Yao J.C. et al., N Engl J Med 364: 514ff, 2011; Yao J.C. et al. ECC 2015 (abstract LBA 5).
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 2, 3 |
Цисплатин
|
45 | 0,9% NaCl | 1000 мл | 24 години | внутрішньовенно |
| 1, 2, 3 |
Етопозид
|
130 | 0,9% NaCl | 1000 мл | 24 години | внутрішньовенно |
| Цикл | 1 | |||||||||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
Примітка:
Якщо загальна доза становить ≥200 мг, Етопозид розчиняють у 1000 мл 0,9% розчині NaCl.
Цисплатин (лише якщо ШКФ ≥60 мл/хв):
Супутня медикація:
Премедикація: 500 мл 0,9% розчину NaCl + 10 мЕкв KCI + 8 мЕкв MgSO4 внутрішньовенно протягом 60 хв.
200 мл 20% розчину Манніту протягом 30 хв.
Постмедикація: 500 мл 0,9% розчину NaCl внутрішньовенно + 10 мЕкв KCI.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Moertel C.G. et al., Cancer 68: 227ff, 1991.
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1, 3, 5, 8, 10, 12, 15, 17, 19, 22, 24, 26, 29 |
Інтерферон альфа
|
5 млн. | - | 0 | - | підшкірно |
| Цикл | 1 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
Примітка:
500 мг парацетамолу за 30 хвилин до прийому Інтерферону альфа.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Öberg K. et al., Acta Oncol 30: 519ff, 1991.
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1-30 |
Октреотид
|
200 мкг (const) | - | 0 | 8 годин | підшкірно |
| Цикл | 1 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
Примітка:
Призначається 3 рази на добу (00.00 годин, 08.00 годин, 16.00 годин).
Також можна призначати Октреотид ЛАР (20 мг) внутрішньом'язово або Ланреотид 90 мг підшкірно, один раз на 4 тижні.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Öberg K. et al., Ann Oncol 15: 966ff, 2004.
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1-30 |
Сунітініб
|
12,5 | - | 30 шт | - | перорально |
| Цикл | 1 | |||||||||||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
Примітка:
Увага! Гіпотиреоз.
Підтвердження лише для ПанНЕП.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Raymond E. et al., N Engl J Med 364: 501ff, 2011.
Нейроендокринні пухлини – це утворення з клітин APUD-системи, які розташовані в епітеліальних тканинах. Ці поодинокі клітини знаходяться в різних органах та є частиною гуморальної регуляції, бо одночасно беруть участь у роботі нервової та гормональної систем. Вони здатні поглинати амінокислоти та перетворювати їх в речовини-передавачі нервових команд (нейромедіатори). Зазвичай це серотонін. Додатково ці ж клітини продукують з амінокислот пептидні гормони:
Ці гормони з’єднуються зі спеціальними рецепторами на поверхні клітин та стимулюють внутрішні біохімічні процеси.
Переродження таких елементів трапляється дуже рідко, тому нейроендокринні пухлини мало поширені та погано вивчені. Основні причини появи – стреси, гормональні збої, вплив канцерогенних факторів (радіації, солей важких металів). Найбільш ймовірні місця розташування – дихальна (25%) та травна системи (60%). Пухлина зазвичай зростає повільно та викликає різні ендокринні порушення в залежності від вироблюваних гормонів та медіаторів. Друга назва раку – апудоми.
Багато з утворень виявляються вже посмертно, що говорить про складнощі в їх діагностуванні. Згідно зі статистикою за життя нейроендокринний рак виявляється у 2-3 пацієнтів на кожні 100 тис. населення. Після смерті пухлини знаходять удвічі частіше.
Однак в останні роки частота появи патології почала стрімко зростати та у порівнянні з дев’яностими роками кількість хворих збільшилась у п’ять разів. В Україні достовірної статистики поки немає, але патоморфологи активно займаються питанням діагностики та ефективного лікування апудом.
У медицині нейроендокринні пухлини поділяють за місцем розташування та речовинами, які продукують їхні клітини.
Інші різновиди пухлин притаманні різним типам клітин підшлункової залози:
Дуже рідкісними є утворення у щитовидній та надниркових залозах, яєчниках та нервовій системі. Це медулярний рак, нейробластома та феохромоцитома.
Усім новоутворенням присвоюється ступінь злоякісності, яка може бути низькою (G 1-2) або високою (G 3-4). Виділяють також доброякісні нейроендокринні пухлини.
Особливість пухлин у тому, що речовини, які секретуються та їхня кількість може змінюватися. Злоякісні апудоми формуються з клітин-попередників, які в подальшому диференціюються у різні нейроендокринні структури. При розростанні осередок неоднорідний, та може продукувати різні гормони. Класифікують новоутворення по переважаючому типу клітин. Поширювані метастази при потраплянні у інші тканини теж відрізняються за функціями від «материнських». Тому симптоми утворень дуже різноманітні.
Якщо пухлина знаходиться у шлунково-кишковому тракті або підшлунковій залозі, то спостерігається:
При ураженні дихальних шляхів хворі відчувають:
Практично у всіх хворих спостерігається схуднення, шкірні висипи, порушення кровообігу, схильність до утворення тромбів, панічні атаки та тривожність. У місці появи осередку формується больовий синдром. Піднімається температура, онкохворі скаржаться на головний біль.
Велике значення має вид раку. Карциноїди найчастіше проявляються проносами (у 70% хворих), порушеннями роботи серцевих клапанів (у 45% пацієнтів), гормональними припливами, як при менопаузі (90%). При цьому шкіра покривається потом, стає спекотно, епідерміс червоніє. Такий комплекс симптомів називається карциноїдний синдром.
Якщо розвивається гастринома, то, як наслідок, діагностують виразку. Глюкагономам притаманні симптоми цукрового діабету, а при інсуліномі навпаки з’являється сильне зниження цукру в крові, яке проявляється слабкістю, втратою свідомості, тремтінням кінцівок та нападами голоду. Соматолібериноми характеризуються акромегалією – надмірним зростанням окремих частин тіла.
Через велике розмаїття симптомів діагностика дуже ускладнена. Тому пухлини виявляють на пізніх стадіях. Зазвичай при появі гормональних порушень хворих перевіряють на рівень гормонів у крові. Після підтвердження дисбалансу проводять подальші обстеження. Знайти місце локалізації утворення допомагає томографія та УЗД. Для визначення злоякісності проводять біопсію.
На сьогодні чіткого опису стадій процесу немає. Відомо, що утворення ростуть повільно та проходять звичайні для всіх пухлин чотири етапи розвитку. На першому осередок незначного розміру. Надалі рак розповсюджується, проникає у довколишні тканини та через час активно метастазує у навколишні органи, зазвичай у печінку та кістки. Як наслідок в організмі зростає велика кількість утворень. Хворі гинуть через порушення роботи органів, у яких розвиваються вторинні пухлини. У 80% пацієнтів при постановці діагнозу вже є метастази.
Якщо осередок поодинокий та ще не дав метастазів, то проводять хірургічне видалення. За наявності множинних пухлинних процесів вживають речовини, що пригнічують вироблення гормонів. Це істотно покращує якість життя хворого. Надалі вдаються до хіміотерапії, яка знищує новоутворення. Використовують зазвичай таргетні ліки, речовини яких діють точково тільки на мутовані клітини, викликаючи їхню загибель.
Результативність лікування не надто висока. Прогноз довгострокової виживаності для більшості видів апудом – менше 50%. При метастазуванні довше п’яти років живе тільки 30% хворих.