Новоутворення, що росте з клітин арахноїдального ендотелію головного або спинного мозку. Це найпоширеніша пухлина (зустрічається у 25% випадків) у неврології.
Найчастіше менінгіоми утворюються у 40-70-річних жінок. У дітей зустрічаються вкрай рідко.
Класифікація
Виділяють 2 типи пухлин:
- типові, або доброякісні (діагностуються у 95% випадків) – повільно ростуть, не рецидивують;
- атипові – швидко ростуть, часто повторно утворюються після видалення.
Деякі менінгіоми (близько 1%) бувають злоякісними (анапластичними), можуть метастазувати, мають високий ризик рецидивів. Їх ще називають менінгеальні саркоми (meningeal sarcomas).
Причини
Викликати появу пухлини здатні:
- спадкова схильність;
- рентгенівське або радіоактивне опромінення голови;
- шкідливі умови праці;
- несприятлива екологічна обстановка;
- вплив токсичних речовин;
- часте вживання продуктів, що містять нітрати;
- травми хребта, черепно-мозкові травми;
- інфекційні та запальні захворювання мозкових оболонок (енцефаліт, менінгіт);
- нейрофіброматоз;
- рак грудей.
Припускають, що на розвиток менінгіоми впливають зміна гормонального фону, викликана гормонотерапією, вагітністю, клімаксом, і захворювання нервової системи.
Симптоми
Ознаки хвороби залежать від локалізації та розмірів пухлини. Невеликі новоутворення довго нічим себе не проявляють, через те що ростуть дуже повільно. Досягаючи великих розмірів, вони починають здавлювати структури мозку, викликаючи неприємні симптоми.
Якщо менінгіома розташовується в лобовій частині, то порушується рухова здатність кінцівок, спостерігаються мязова слабкість, оніміння рук і ніг, можливі судоми або парез.
Якщо пухлина знаходиться у тім’яній частці, то виникають труднощі при писанні.
При ураженні мозочка порушується координація, з’являються проблеми при підтримці рівноваги.
Можуть спостерігатися й інші ознаки:
- головний біль, запаморочення;
- нудота, блювота;
- відхилення тіла в сторону;
- порушення нюху, слуху, зору;
- зорові галюцинації;
- мовні розлади, дислексія;
- втрата пам’яті;
- злість, агресивність, депресія.
Для менінгіоми хребта характерні корінцеві болі, втрата чутливості, зникнення рефлексів, м’язова атрофія, розлад сечовипускання, порушення ходи, локальні парези, параліч.
Симптоми посилюються поступово. Їх вираженість залежить від розміру менінгіоми. Часто стан погіршується у нічний час.
Прогресуюча пухлина може стати приводом прояву ідіопатичної фокальної форми епілепсії та систематичних порушень нервової системи. Вона також може викликати у хворого синдром Броун-Секара та параплегії.
Методи лікування
Спосіб терапії залежить від типу, розміру, стадії розвитку і локалізації пухлини. Зазвичай лікування починають з кортикостероїдних препаратів, щоб купірувати запалення та зняти набряклість. При судомах призначають антиконвульсанти.
Якщо допустимо, то проводять операцію з видалення даного захворювання. Для лікування злоякісних пухлин може знадобитися променева терапія, хіміотерапія.
