Ще недавно вчені та медики основні зусилля спрямовували на створення нових, більш результативних, препаратів для лікування ракових захворювань. Але чим ефективнішими виявлялися ліки, тим більше побічних реакцій вони викликали, тим токсичніше діяли на організм, роблячи неможливою подальшу протипухлинну терапію.
Зараз онкологи першочергове значення приділяють розробці супровідної (підтримуючої) терапії, що дозволяє контролювати, полегшувати і виключати негативні наслідки хіміотерапії. Супровідну підтримку проводять паралельно з хіміотерапією.
Роль супровідної терапії при хіміотерапевтичному лікуванні онкозахворювань
Підтримуюча терапія потрібна всім онкохворим – вона допомагає перенести протипухлинне лікування:
- забезпечує необхідну фармакокінетику лікарських препаратів;
- підвищує результативність хіміотерапії (як при монорежимі, так і при комплексному використанні ліків);
- захищає органи від токсичної дії хіміотерапевтичних засобів та їх метаболітів;
- зменшує ступінь вираженості токсичних реакцій;
- знімає больовий синдром, позбавляє від нудоти, блювоти та інших побічних ефектів;
- сприяє профілактиці інфекційних захворювань;
- підвищує функціональні можливості органів, постраждалих від хіміотерапії;
- збільшує концентрацію гемоглобіну;
- підтримує гомеостаз (саморегуляцію) і обмін речовин;
- забезпечує роботу життєво важливих систем організму;
- попереджає або усуває негативні наслідки протипухлинної терапії;
- запобігає рецидивам;
- підвищує фізичну активність;
- покращує якість і збільшує тривалість життя;
- полегшує реабілітацію.
Не варто відмовлятися від супровідної терапії. Подібне рішення не тільки позначиться на загальному стані здоров’я, але і знизить ефективність протипухлинного лікування, унеможливить подальшу терапію.
Тільки максимально ефективне підтримуюче лікування дасть можливість пройти хіміотерапію в потрібний термін і в повному обсязі.
Коли проводять супровідну терапію?
Супровідна терапія необхідна на всіх етапах протипухлинного лікування:
- у підготовчий період – відновлює і підтримує склад плазми крові;
- безпосередньо при проходженні хіміотерапії – запобігає блювоті та нудоті, зменшує пошкодження нирок;
- після закінчення курсу терапії – усуває виниклі ускладнення, підвищує концентрацію лейкоцитів і гемоглобіну в крові.
Як заощадити на лікуванні?
Власний антидот (протиотрута) є тільки у деяких цитостатиків. Перші спроби синтезу препаратів, що нейтралізують побічні ефекти, ускладнилися високою вартістю отриманих антидотів – в кілька разів вище за ціну цитостатика. Так сталося і з дексразоксаном – засобом, що знижує кардіотоксичність протипухлинних ліків. До того ж застосування багатокомпонентних терапевтичних схем істотно знижує ефективність антидоту.
Часто онкохворі відмовляються від супровідної терапії через високу ціну. Завдяки появі відтворених ліків (дженериків) вдається зменшити вартість лікування і зробити його доступним для всіх пацієнтів.
Основні напрямки супровідної терапії
Супровідну терапію підбирають залежно від виду ускладнення: пошкодження шкіри або печінки, ниркова або серцева недостатність, кардіо- або нейротоксичність, пригнічення кровотворної функції, посилення згортання крові, анемія, больовий синдром, нудота, блювання, астенія, анорексія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, мієлосупресія, розлад сечовипускання, погіршення апетиту, порушення травлення, безсоння.
Існує дуже мало специфічних засобів, призначених для купірування конкретних наслідків хіміотерапії. До них належать препарати, що підвищують вміст формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів). У більшості випадків, щоб прискорити відновлення, призначають ліки «загальної спрямованості», які здатні коригувати будь-які патології органу. Наприклад, при лікарській печінковій токсичності застосовують ті ж медикаменти, що і при купіруванні негативних наслідків лікування вірусного гепатиту і цирозу.
Одне з частих ускладнень хіміотерапії – фебрильна нейтропенія, яка при відсутності лікування причиняє сепсис. У хворих різко падає кількість лейкоцитів, підвищується температура. Щоб уникнути подібної ситуації, при проведенні хіміотерапії, високотоксичної для крові, роблять підшкірні ін’єкції колонієстимулюючих факторів – стимуляторів кістково-мозкового синтезу.
При онкології яєчників в результаті прийому платинових похідних розвивається хронічна анемія – значно знижується рівень гемоглобіну, через що істотно погіршується самопочуття, що вимагає припинення курсу хіміотерапії. Щоб нормалізувати концентрацію гемоглобіну, переливають еритроцитарну масу або одночасно вводять препарати заліза й еритропоетину.
Для купірування больового синдрому призначають анальгетики, інгібітори кісткової резорбції (препарати, які попереджають руйнування кісткової тканини), променеві методи терапії.
Для профілактики нудоти і блювоти всі онкохворі отримують протиблювотні засоби.
Щоб позбутися слабкості, переливають кров, проводять інфузійну і детоксикаційну терапію.
Особливого значення набуває нутритивна підтримка, яка включає підбір індивідуальної дієти на період проходження лікування. Вона відновлює баланс корисних речовин і виводить із організму токсичні речовини.
Травмування нервових клітин цитостатичними засобами разом з майбутньою перспективою важкої тривалої терапії негативно діє на психоемоційний стан хворого, погіршує настрій, через що знижується здатність організму протистояти хворобі. Тому проходження хіміотерапії неможливо без психологічної підтримки та прийому заспокійливих засобів, завдяки яким вдається позбутися емоційної нестабільності, нервозності, психічної пригніченості, депресії.
Токсичність хіміотерапії може варіювати за ступенем тяжкості та проявами. Тому і супровідна терапія повинна змінюватися в залежності від конкретної ситуації, загального стану здоров’я та індивідуальних особливостей організму онкохворого.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!