У число факторів, здатних спровокувати розвиток раку, входять віруси. Серед них найпоширеніші – папіломавіруси.
Згідно зі статистикою, вірусом папіломи людини (ВПЛ, HPV) інфіковано 80% населення нашої планети. При цьому близько 90% інфікованих навіть не підозрюють про це.
Класифікація папіломавірусів
Існує близько 200 штамів ВПЛ. Для їх позначення використовують номери (по порядку відкриття).
Всі відомі типи HPV поділяють на 2 основні категорії:
- Віруси низького ризику:
- неонкогенні (типи 1-5), ніколи не спричиняють онкозахворювання;
- вкрай рідко стають причиною раку, найчастіше зустрічаються типи 6 і 11.
- Віруси високого ризику, або онкогенні:
- середньонебезпечні;
- дуже небезпечні – дуже часто призводять до утворення злоякісних пухлин, серед них найпоширеніші та найнебезпечніші – типи 16 і 18 (на їх частку припадає близько 70% ракових захворювань).
Папіломавірус провокує розвиток безлічі патологій, починаючи з бородавок, і закінчуючи раком різних органів. Бородавки, що утворюються навколо ануса, гострі кондиломи та респіраторний папіломатоз викликаються вірусами низького типу ризику (найчастіше 6 і 11) і вкрай рідко перетворюються у злоякісну пухлину.
У 5% всіх випадків раку причиною служить HPV. У число найпоширеніших видів онкозахворювань, що викликані папіломавірусами, входять рак шийки матки, вульви, піхви, статевого члена, ануса, носоглотки. У деяких випадках вірус викликає рак ротової порожнини, гортані, ротоглотки, легенів, голови та шиї.
При карциномі шийки матки і ануса в 99% випадків в організмі діагностують вірус ВПЛ. У той же час близько половини новоутворень, спровокованих вірусом, належать до доброякісних.
Молекулярний механізм дії
Проникаючи в клітину людини, ВПЛ викликає збої в процесах регуляції, через що клітина набуває здатності до безконтрольного поділу – перетворюється в ракову.
Відомо 2 способи трансформації клітин:
- Онкопротеїн, який кодується вірусним геном E6, втручається у функціонування білка p53, відповідального за придушення пухлинного росту, змінюючи його функціонування. В результаті білок p53 активує фермент теломерази, який в нормі повинен бути неактивним. У кожній клітині на кінцях хромосом розташовуються теломери – ділянки, які при кожному клітинному розподілі коротшають, що стає причиною загибелі клітин. Але при активації ферменту теломерази цей механізм порушується, і клітина набуває «безсмертя».
- Онкопротеїн може також зв’язуватися із білком myc, що регулює процеси поділу та смерті (апоптозу) клітин. При цьому сильно підвищується активність теломерази.
Зараз вчені займаються розробкою ліків, які блокують приєднання E6 до myc, щоб дезактивувати теломеразу і повернути клітинам здатність гинути природним шляхом.
Способи інфікування
Найчастіше зараження ВПЛ відбувається у віці 18-30 років.
Інфекція може проникнути в організм трьома шляхами:
- Статевий (найпоширеніший). Папіломавірус передається при всіх видах сексу, в тому числі оральному, а також при шкірних контактах між геніталіями і при поцілунках. При одноразовому інтимному акті з інфікованим партнером ризик зараження досягає 60%.
- Контактно-побутовий. Віруси здатні потрапити в організм через пошкодження шкіри (порізи, подряпини, потертості). Зараження можливе під час відвідування лазень і басейнів, при використанні чужих рушників, носінні чужого одягу та взуття. Але при цьому ризик досить низький, через те що у зовнішньому середовищі HPV швидко гине.
- Вертикальний. Можливе інфікування дитини від матері під час пологів.
Всі типи папіломавірусу вражають сквамозні клітини епітелію, які покривають шкіру і слизові оболонки. Вони можуть бути присутніми в статевих виділеннях, сечі та слині. Через кров ВПЛ не поширюється.
Клінічні прояви
Імунна система людини в 90% випадків успішно розпізнає і знищує вірус, не дозволяючи йому проявити себе. Але самолікування не виключає повторного зараження.
Боротьба з ВПЛ може тривати від 6 місяців до двох років, при цьому людина не помічає ніяких симптомів. Якщо за цей час вірус не заподіює патологічні зміни в клітинах, то імунній системі вдається усунути проблему.
З віком здатність організму до самолікування послаблюється.
Якщо ж імунна система не може впоратися з ВПЛ, то він переходить в активну фазу і викликає серйозні мутації в клітинах, які при відсутності лікування здатні привести до розвитку раку.
У чоловіків папіломавірусна інфекція проявляється рідко. Але інфікований чоловік майже завжди заражає партнерку.
При переході в активну форму папіломавірус викликає утворення папілом:
- бородавок (вульгарних, юнацьких, ниткоподібних, підошовних) – локалізуються на шкірі;
- кондилом (плоских і гострих) – розташовуються на слизових оболонках ротової порожнини, статевих органів, дихальних шляхів.
Бородавки вкрай рідко малігнізуються, зазвичай їх видаляють в естетичних цілях. Особливу небезпеку становлять папіломи, що знаходяться біля статевих органів. У шийці матки вірус викликає структурні передракові зміни, які іменують дисплазією.
Процес розвитку злоякісної пухлини з ВПЛ займає від 5 до 20 років, що залежить від стану імунітету, штаму вірусу і наявності додаткових факторів.
Підвищується ризик утворення злоякісної пухлини при:
- ослабленні імунітету;
- переохолодженні організму;
- курінні;
- зловживанні алкоголем;
- авітамінозі;
- гормональних порушеннях;
- вагітності;
- хронічних запальних захворюваннях;
- наявності інших венеричних хвороб;
- частій зміні статевих партнерів;
- ранньому сексуальному досвіді;
- хронічних стресових ситуаціях.
Методи лікування
Специфічного лікування, здатного знищити HPV, не існує. Тому використовують засоби, які пригнічують вірус і зміцнюють імунітет, полегшуючи самозцілення: імуностимулюючі та противірусні (місцеві і системні) препарати.
Папіломи видаляють за допомогою скальпеля або лазера, проводять радіохвильову хірургію, кріотерапію, електрокоагуляцію. Але будь-який з методів не здатний повністю знищити вірус і не може гарантувати відсутність рецидиву.
Хоча ефективні методи лікування папіломавірусу поки не знайдені, але передракові стани і гострі кондиломи – наслідки активності HPV – успішно лікуються.
При онкології, викликаній вірусом папіломи людини, використовують ті ж методи, що і при інших ракових захворюваннях.
Профілактика заражень
Основний метод профілактики – вакцинація. Робити щеплення починають у віці 9-14 років. Медики розробили 3 вакцини: Церварикс (захищає від ВПЛ 16 і 18), Гардасил (ефективна проти ВПЛ 5, 11, 16, 18), Гардасил 9 (діє проти ВПЛ 5, 11, 16, 18, 31, 133, 45, 52, 58).
У 55 країнах проводять планову вакцинацію дівчаток від папіломавірусу, а в чотирьох із них вакцинують і хлопчиків. В Україні зробити щеплення можна за власним бажанням.
Слід врахувати, що після щеплення можливий розвиток раку під впливом типів ВПЛ, що не входять до складу вакцини.
Додаткові методи профілактики:
- зміцнення імунітету;
- дотримання правил особистої гігієни;
- відмова від випадкових статевих зв’язків;
- використання бар’єрних засобів контрацепції.
Презервативи зводять до мінімуму, але не виключають ризик інфікування, через те що вірус може проникнути через незахищені частини шкіри. Істотно знижується ймовірність зараження при наявності тільки одного статевого партнера, але і в цьому випадку немає 100% гарантії (партнер міг заразитися раніше і не знати про це).
Запобігти розвитку онкозахворювань дозволить виявлення передракових станів за допомогою скринінгу. Але подібний тест (мазок з шийки матки) відомий тільки для виявлення HPV в шийці матки.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!