Лейоміосаркома – злоякісне утворення, яке формується з клітин гладкої мускулатури та може розташовуватися в різних органах. Найчастіше зустрічається в 40-60-річному віці.
Лейоміосаркома – рідкісне захворювання, що характеризується підвищеною агресивністю, швидким ростом, раннім метастазуванням і високою схильністю до багаторазових рецидивів.
Точні причини хвороби невідомі. Але фахівці вважають, що провокуючими факторами служать іонізуюче випромінювання, часта травматизація, злоякісне перетворення лейоміоми, спадкова схильність.
Симптоми лейоміосаркоми
Розрізняють загальні (властиві всім різновидам лейоміосаркоми) і місцеві (залежать від локалізації пухлини) прояви хвороби.
Загальні ознаки:
- больові відчуття і набряклість в ураженій ділянці (в результаті здавлювання нервів і судин);
- нудота;
- втрата апетиту;
- різке схуднення;
- субфебрильна температура;
- кровотечі;
- анемія;
- безпричинна слабкість;
- нервозність.
Місцеві симптоми:
- Лейоміосаркома матки
У чверті жінок перша ознака – тромбофлебіт або тромбоз. Ріст новоутворення призводить до збільшення розмірів матки, рясних і тривалих менструацій або появи кров’яних виділень в клімактеричний період. На пізніх стадіях помітні симптоми інтоксикації, спостерігаються асцит і сильне виснаження. Проникнення метастаз в хребет супроводжується болями, в печінку – розвитком жовтяниці, в легені – виникненням плевриту.
- Лейоміосаркома вульви
При поверхневій локалізації утворюється одиничний болючий вузол, який часто покривається виразками. Навколишні тканини ущільняються. Якщо пухлина розташовується в глибоких шарах, то симптоми зазвичай відсутні. Згодом з’являються метастази в заочеревинних лімфовузлах або в легенях.
- Лейоміосаркома мошонки
В області геніталій утворюються безболісні ущільнення. Пізніше починають турбувати болі і відчуття тяжкості, з’являються виразки, кровоточивість. Згодом пухлина метастазує в лімфовузли та віддалені органи, що супроводжується болями в області спини, дискомфортом в нижній частині живота і в паху, набряком ніг, задишкою. Може знижуватися гормональний фон, що призводить до ослаблення лібідо, фемінізації, еректильних дисфункцій, імпотенції.
- Лейоміосаркома сечового міхура
Порушується сечовипускання, в сечі з’являється кров, виникають больові відчуття в нижній частині живота. Згодом кров утворює згустки, перекриваючи відтік сечі, що може спровокувати анурію.
- Лейоміосаркома селезінки
Основні ознаки – нудота, блювота, посилена спрага, болючість при пальпації живота, апатія. Збільшується об’єм сечі, що викликає часті сечовипускання. Можливий розрив органу.
- Лейоміосаркома органів травлення
Хворий відчуває нудоту, страждає від болів в області шлунку. У нього погіршується апетит, втрачається вага, порушуються випорожнення, спостерігаються бурчання в животі, печія, відрижка, метеоризм, в калі можуть бути присутні кров і гній. Можливі непрохідність кишечника і розрив його стінок.
Згодом пухлина покривається виразками, що супроводжується шлунковими або кишковими кровотечами. Якщо відбувається прорив стінки, то розвивається перитоніт.
- Лейоміосаркома заочеревинного простору
Основний симптом – біль у місці компресії пухлиною нервових корінців. Якщо стискаються кровоносні судини черевної порожнини, порушується кровообіг. При стисненні судин печінки розвивається асцит. Компресія нижньої порожнистої вени викликає набряклість і посиніння нижніх кінцівок.
- Лейоміосаркома м’язів кінцівок
Новоутворення з’являються в різних ділянках ніг і рук. Тривалий час симптоматика відсутня. Збільшуючись у розмірах, пухлини провокують набряклість навколишніх тканин, можуть здавлювати нервові корінці, причиняючи відчуття болю, можуть покриватися виразками. Пізніше метастази проникають у легені, печінку або кістки.
- Лейоміосаркоми підшкірно-жирової клітковини
Під шкірою формуються щільні новоутворення, які, розростаючись, виступають над поверхнею. В уражених ділянках змінюється забарвлення шкірного покриву, з’являються больові відчуття. Можуть утворюватися виразки, які довго не загоюються. Досить часто пухлина метастазує в кістки і легені.
- Лейоміосаркома шкіри
На різних частинах тіла утворюються болючі бляшки з чітко окресленими краями, забарвлені в жовтий, червоний або синій колір. Зазвичай вони поодинокі, але можуть бути і множинними. Розростаючись, бляшки часто травмуються і вкриваються виразками.
Діагностика
Після вивчення скарг і анамнезу хвороби лікар оглядає пацієнта, а потім направляє його на обстеження.
Вибір способу діагностики залежить від ймовірного розташування лейоміосаркоми:
- загальний і біохімічний аналіз крові;
- аналіз сечі та калу;
- аналіз на онкомаркери;
- ультразвукове дослідження;
- рентгенографія;
- іригоскопія;
- кольпоскопія;
- урографія;
- ендоскопія;
- КТ або МРТ.
Всі ці види досліджень допомагають виявити пухлину, з’ясувати її місцезнаходження і розміри. Але визначити характер (доброякісний або злоякісний) виявленого новоутворення здатний тільки гістологічний аналіз. Щоб отримати біоматеріал для аналізу, роблять біопсію.
Лікування лейоміосаркоми
Способи терапії лікар підбирає залежно від стадії онкологічного процесу, локалізації пухлини, присутності метастазів, віку і загального стану здоров’я пацієнта. Але в будь-якому випадку тільки комплексне лікування, при якому різні методи гармонійно доповнюють один одного, здатне ефективно боротися з підступною хворобою.
Хірургія
Основний метод лікування лейоміосаркоми – хірургічне втручання.
Якщо пухлина знаходиться в м’язах, підшкірно-жировій клітковині або шкірі, то її вирізають разом з прилеглими тканинами. Якщо уражаються внутрішні органи, то частково або повністю видаляють орган. При виявленні метастазів в лімфовузлах вдаються до їх видалення. У сильно запущених ситуаціях може виникнути необхідність в ампутації кінцівки з наступним протезуванням.
При видаленні лейоміосаркоми можуть використовуватися інноваційні методики: робот-хірург Да Вінчі, кібер-ніж, нано-ніж.
Променева терапія
При лейоміосаркомі застосовують як системне, так і місцеве (брахітерапія) опромінення, завдяки якому вдається зменшити розміри злоякісного утворення.
Хіміотерапія
Цитостатики уповільнюють ріст пухлини, не дозволяють їй поширюватися по організму, впливають на віддалені метастази, підвищують результативність операції, зводять до мінімуму ризик рецидивів.
Гормонотерапія
При лейоміосаркомі матки лікар може призначити гормональні препарати.
Таргетна терапія
Застосовують біофармацевтичні препарати, здатні ціленаправлено діяти на механізми, які беруть участь у рості пухлини. Не завдають шкоди здоровим клітинам.
Прогноз залежить від стадії захворювання і реакції на лікування. При ранньому виявленні лейоміосаркоми в більшості випадків вдається досягти тривалої ремісії (до 15 років). Пізня діагностика істотно знижує виживаність, після проходження курсу лікування спостерігаються часті рецидиви.
Примітка!
Інформація, розміщена у цьому матеріалі, надається в ознайомлювальних цілях. Встановлення показань до лікування та призначення протипухлинних препаратів може робити виключно лікуючий лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!