Рак верхньощелепної пазухи – це пухлина, що формується зі слизової, вистеляючої гайморові пазухи, або підлеглих м’яких тканин. Це другий за частотою вид раку (21,6%), що розвивається у верхньощелепному просторі. Перше місце (78,4%) належить остеомі, яка бере початок з кісток щелепи. Ліва пазуха страждає від онкології у два рази частіше правої.
На кожну представницю слабкої статі з цим діагнозом припадає 10 чоловіків. Це пов’язано з тим, що основною причиною розвитку патології є куріння та вдихання дрібного пилу, з яким часто стикаються чоловіки, працюючі на будівництві або на деревообробному підприємстві. У зоні ризику також перебувають люди з хронічним гайморитом або поліпами.
Вік хворих різний – від 30 до 80 років. Причому жінки стикаються з канцерогенезом у 30-60 років, а чоловіки у 50-80.
Рак вважається рідкісним. Усього в 1% онкохворих уражається верхньощелепна пазуха. В Україні хворіє одна людина на кожні 200 тис. населення.
Різновиди
В основному пухлини діляться за своїм місцем розташування у пазусі на передньонижні та заднєверхні, які вважаються більш небезпечними. За тканинами, з яких з’явилося новоутворення, виділяють:
- Епітеліоми (88%). Являють собою розростання епітеліальної тканини.
- Саркоми (12%). Беруть початок з м’яких та жирових тканин, розташованих під вистеляючою оболонкою пухлини. Характерні для дітей та молодих людей. Мають стрімкий розвиток та несприятливий прогноз.
Залежно від типу новоутворення та місця його розташування симптоми відрізняються.
Симптоми та діагностика
Пухлини гайморової пазухи тривалий час приймають за звичайний нежить або запальний процес – гайморит. Саме на них схожі симптоми захворювання.
- З’являються слизові виділення з носу.
- Закладає ніздрю та вухо з того боку, де росте пухлина.
- Розвиваються головні болі. Вони найсильніше проявляються у нічний час.
- З’являється температура та загальне нездужання.
- Збільшуються лімфовузли на шиї.
- Під очима спостерігається набряклість.
Пухлину неможливо побачити навіть при огляді отоларингологом. На початкових стадіях вона не промацується. Характерно те, що навіть біопсія або пункція в основному дають помилково негативний результат. Дуже часто до раку дійсно домішується запальний процес, що ще більше заплутує діагностику. Тому правильний діагноз найчастіше ставлять, коли симптоматика посилюється.
Через час у виділеннях виявляються домішки крові. Періодично бувають носові кровотечі. Це викликано тим, що пухлина має досить пухку структуру з безліччю кровоносних судин, які легко пошкоджуються. Виділення стають сірого кольору з неприємним запахом. Знижується зір, розвивається запалення лицевого нерву. Слизова носа покривається виразками.
Надалі рак поширюється на інші структури. В основному на очну орбіту, кістки носу, премолярну область або черепно-мозкові структури. Може з’явитися:
- Витрішкуватість.
- Зміщення очного яблука в бік, порушення його рухливості.
- Двоїння в очах.
- Напади подібні з епілептичними. З’являються якщо стискаються судини та нерви. Судоми можуть зачіпати все тіло або окремі його частини.
- Запальні процеси та виразки.
- Біль у зубах та їх розхитування.
- Поразка трійчастого нерву з деформацією половини лиця.
Симптоматика наростає поступово. Дуже важливо своєчасно пройти необхідні обстеження, якщо запальний процес затягнувся або є тривалий нежить незрозумілої природи. Найперший етап діагностики – пальпація та огляд. Надалі призначають рентген. Він не дає повної картини, але дозволяє виявити наявність проблеми. При виявленні затемнення проводять КТ або МРТ, що дають тривимірне зображення. Також проводять ендоскопічне дослідження через ніс (риноскопію) та беруть тканини на аналіз.
Стадії процесу
Для пацієнтів приємна новина у тому, що рак гайморової пазухи дуже рідко дає метастази у віддалені органи та навіть на останніх стадіях вражає тільки лімфовузли та навколишні тканини. Більшість пухлин розвиваються повільно та проходять кілька стадій:
- На першій злоякісна структура зачіпає тільки слизову. Знаходиться всередині пазухи.
- На другій стадії йде проростання у ніс або тверде піднебіння.
- Пухлина поширюється на основу черепу та гратчастий лабіринт. Страждають лімфовузли.
- На останньому етапі утворення розростається, вражаючи нерви, мозкові структури, призводить до розвитку вогнищ у лімфовузлах розміром до 6 см. Медики називають таку пухлину дифузна неоплазма. Виявити первинне місце її локалізації неможливо.
У зовсім занедбаному стані з’являються метастази. Зазвичай вони знаходяться у черевній порожнині або легенях. Сама пухлина призводить до появи виразок усіх структур, куди проросла. На цьому етапі хворі вважаються безнадійними та вмирають протягом 1-2 років.
Лікування
Провідним методом лікування є радіохірургія. Найкращі результати показує застосування кібер ножу. Зручно, що лікування у цьому випадку проводиться амбулаторно та не потрібно знеболювання та надрізів. Досить 1-5 процедур після кожної з яких хворий може залишати клініку та жити звичайним життям.
Для більш пізніх стадій, якщо кібер ніж не показаний, поєднують операцію та хіміотерапію зі звичайним опроміненням.
Порожнинні хірургічні операції проводяться в окремих випадках, оскільки вони травматичні, довго загоюються та видозмінюють лице. Вони потрібні, якщо необхідне видалення частини кісток щелепи. Після операції роблять пластику. Якщо резекція не така масштабна, то використовують лапароскопію, яка краще переноситься пацієнтами. У будь-якому випадку після видалення пухлини проводять додаткове опромінювання, для знищення залишкових злоякісних клітин. Це підвищує відсоток виживання на 10-15%.
Прогноз
Пухлини верхньощелепної пазухи добре піддаються лікуванню. На першій та другій стадії вдається повністю вилікувати більшість хворих (84%). Навіть на третьому етапі, якщо вогнище новоутворення підпадає повному хірургічному видаленню є шанси на одужання (37%). Найменший відсоток хворих видужує на 4 стадії (до 30%).
В подальшому пацієнти спостерігаються у онколога протягом п’яти років. Рецидиви найчастіше трапляються в перший рік після лікування. В цьому випадку показана консервативна терапія. Через п’ять років без ускладнень людина вважається повністю здоровою.