Рак ротоглотки

Рак ротоглотки – це пухлина, яка виникає на ділянці глотки, розташованій біля ротової порожнини. У цьому місці може діагностуватися ціла група утворень:

• Пухлини кореня язика – самої глибоко розташованої частини органу, яка ближче лежить до глотки (24,5%).
• Рак мигдалин (50%).
• Новоутворення стінок глотки – задньої та бічних (16%).
• Рак м’якого піднебіння – ділянки м’яких тканин, які відокремлюють ротову порожнину від глотки (10,5%).

Рак ротоглотки вважається агресивним, оскільки швидко захоплює лімфовузли. Найбільш серйозним фактором ризику є зловживання алкоголем. У 75% хворих в анамнезі було присутнє пиття великої кількості спиртного протягом життя. Висока концентрація спирту призводить до пошкодження клітин, їх отруєння та подальшої мутації. Стимулює переродження тканин також куріння. Серед людей, які не мають цих шкідливих звичок можуть захворіти ті, хто заражений вірусом папіломи людини або тривалий час страждає запальними захворюваннями: фарингітами, тонзилітами.

Пухлини ротоглотки становлять 12% усіх пухлин голови та шиї. Співвідношення хворих чоловіків та жінок – п’ять до одного. Це пов’язано з меншою поширеністю алкоголізму серед жіночої сіті. Більшість пухлин виявляють у людей після 35-ти років. Пік захворюваності припадає приблизно на 60 років.

Класифікація

Новоутворення ротоглотки розрізняються залежно від типу клітин, з яких вони походять. Виділяють:

• Плоскоклітинні пухлини – зазвичай беруть початок зі слизової, що вистиляє органи глотки. Це рак, який найчастіше зустрічається (95%).
• Аденокарциноми – пухлини, які ростуть з мутованих залозистих клітин. Страждають дрібні слинні залози, які розташовані на м’якому піднебінні та язичку.
• Лімфоми – пухлини, що походять з лімфоїдної тканини мигдаликів. За частотою займають друге місце після епітеліальних форм.

Ракові клітини в області ротоглотки менш диференційовані ніж при пухлинах ротової порожнини. Тому процес поширюється швидше.

Як розпізнати рак ротоглотки

На початковому етапі, який триває до трьох місяців, новоутворення ніяк не дає про себе знати. Навіть якщо відбувається переродження слизової при плановому огляді це рідко відзначається ЛОР-лікарем. Особливо це стосується утворень на корені язика. Симптоматика у цьому випадку дуже змазана, оскільки рак зростає всередину та зовні непомітний і не відчувається. Найлегше виявляються утворення м’якого піднебіння. Вони схильні до формування двох та більше вогнищ (є метахронними).

У 50% пацієнтів при виявленні пухлини вже є метастази у лімфовузлах. Хворих має насторожити поява ущільнень на шиї. Навіть якщо вони безболісні. Найчастіше це являється першим симптомом раку. Якщо збільшення лімфовузлів видно довго, а ніяких ознак застуди або запалення немає, то слід пройти обстеження.

Після збільшення пухлини з’являється почуття стороннього предмету при ковтанні. Це наступний за частотою симптом. Далі до нього приєднуються:

• Больові відчуття.
• Першіння у горлі.
• Складнощі з ковтанням.
• Голос стає хрипким.
• Може додаватися біль у вусі з боку ураження, особливо якщо страждає бокова частина глотки.
• Знижується рухливість язику.

На пізніх стадіях біль стає інтенсивною, додається смердючий запах з рота, домішки крові у слині та відкашлюваній мокроті.

При діагностиці, щоб досліджувати зміни, що відбуваються проводять огляд за допомогою ендоскопу – приладу, що дозволяє робити знімки та багаторазово збільшувати зображення ураженої ділянки. В обов’язковому порядку проводять томографію, щоб побачити глибину проникнення всередину тканин. Для того, щоб відрізнити пухлину від некротичної ангіни або гнійного запалення глотки, беруть біопсію.

Стадії

Поділ на чотири стадії характерний для всіх утворень ротоглотки. Для плоскоклітинних пухлин та аденокарцином стадійність наступна:

1. На початковому етапі осередок доходить до двох сантиметрів.
2. Якщо пухлина в найбільшому діаметрі перевищує 2 см, то її відносять до другої стадії.
3. Поява метастазів у лімфовузлах або розміри вогнища більше 4-х сантиметрів говорять про третю стадію. Причому зазвичай утворення ротоглотки зачіпають лімфовузли з обох сторін.
4. Виділяють два основних підтипи: операбельний та неоперабельний. До другого відносять новоутворення, які проросли дуже глибоко, дали метастази у лімфовузли до шести сантиметрів та віддалені метастази.

Перебіг лімфом відрізняється від інших видів пухлин. Тут до першої стадії відносять осередки у кілька міліметрів. На другому етапі відбувається активне зростання та ураження лімфовузлів. На третьому – розростання на всі навколишні тканини та поширення віддалених метастазів. Останній етап характеризується руйнуванням та розкладанням навколишньої тканини.

Лікування

Через велике розмаїття локалізації та видів пухлин хід лікування може відрізнятися. Зазвичай на перших двох стадіях, якщо вдається виявити процес, проводять хірургічне видалення через рот, яке поєднують з променевою терапією. Для змін у епітелії, які тільки з’явилися, буває достатньо одного опромінення.

На наступних двох стадіях через глибоке проникнення та розповсюдження патологічних структур операцію зазвичай не роблять, а використовують хіміопроменеве лікування. Воно ефективне у 70% випадків. Особливо не рекомендується хірургія при пухлині м’якого піднебіння, тому що це призводить до сильних порушень функцій ротоглотки.

Ефективність оперативно-променевого та хіміопроменевого напрямків лікування на пізніх етапах приблизно однакова. Тому в більшості випадків перевагу віддають опроміненню та хіміотерапії. Хіміопрепарати вводять через язикову артерію. До резекції приступають, якщо радіація та системи не допомагають. При цьому більшість операцій здійснюють не через ротову порожнину, а шляхом розрізу під нижньою щелепою. Процедура називається мандібулотомія.

Найбільш складною вважається ситуація, коли уражаються і кістки щелепи. У цьому випадку доводиться видаляти великі обсяги тканин, що часто закінчується ускладненнями, а при успішному результаті вимагає пластичної реконструкції. До важких операцій відносять і видалення язику, якщо пухлина в корені не піддається променевому лікуванню.

Додатково майже завжди проводять опромінення лімфатичних вузлів для знищення в них патологічних вогнищ.

При лікуванні виникає багато різних ускладнень (набряк, розлади ковтання, розриви сонної артерії). Тому рак ротоглотки один з найнеприємніших видів онкології.

Прогноз

Правильно проведене лікування плоскоклітинних утворень та аденокарцином на перших етапах дозволяє врятувати 90% людей. Для поширених пухлин ця кількість менша та становить 45-50%. Найкращий прогноз при раку м’якого піднебіння – навіть на третій стадії виживає 65% хворих. Найгірший результат при лікуванні раку стінки глотки. На третій та четвертій стадії виживає менше 40% осіб.

При виявленні лімфом з низьким ступенем злоякісності процес розвивається повільно, але більша частина хворих протягом десяти років гине, тому що пухлина важко піддається лікуванню. При високій злоякісності картина розвивається швидше, але на першій-другій стадії вдається врятувати 90% хворих, а на четвертій – 30%.