Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
Рак підшлункової залози
Рак підшлункової залози – пухлина, яка виникає з клітин-залоз, секретуючих гормони, ділянок, які виробляють підшлунковий сік, а також з епітеліальних клітин, що вистеляють протоки органу. З усіх онкологічних хвороб на цей різновид припадає 3%. Найчастіше рак зустрічається серед європейських жителів та американців. В Україні щороку діагностують до 4 тисяч випадків.
У 90% пацієнтів уражається голівка залози, розташована на середині шляху між пупком та грудиною. Утворення тіла та хвоста підшлункової більш рідкісні. Патологія характерна для людей старше 40-ка років. У чоловіків захворювання діагностують у два рази частіше, ніж у жінок. Це пов’язано з тим, що у сильної статі зазвичай багато м’ясної та жирної їжі в раціоні, є схильність до переїдання, що стає пусковим механізмом розвитку запалення залози (панкреатиту), а в подальшому початку канцерогенезу.
У людей, які страждають на рак підшлункової, в історії хвороби панкреатит присутній майже у 100% випадків. М’ясна їжа є основною у 80% хворих. Крім цих факторів пусковим механізмом може бути контакт з канцерогенами, які надходять з водою та їжею. Дає схильність до хвороби спадкова мутація деяких генів.
Різновиди хвороби
Пухлини класифікують в залежності від клітин, з яких вони з’явилися.
- Аденокарцинома проток. Це щільна по своїй структурі пухлина, яка вражає залозисті клітини епітелію, що вистеляють протоки. Вона поширюється у різних напрямках та викликає потовщення тканин до трьох сантиметрів. При цьому має розпливчасті обриси. Найчастіше проростає у більш глибоко лежачі шари. На цей вид утворень припадає 80% всіх випадків.
- Аденокарцинома гігантокліткова. Залози перероджуються у клітини набагато більшого розміру, ніж здорові. Вони швидко відмирають у середині осередку, формуючи кісти або порожнини, заповнені рідиною з домішками крові. За розміром такі кісти можуть досягати 11 см у діаметрі. Це один з найнебезпечніших типів пухлин. Велика частина хворих після виявлення хвороби живе не довше двох місяців. На цей різновид припадає 6% утворень.
- Залозисто-плоскоклітинний рак. Включає як клітини-залози, так і перероджені епітеліальні елементи. Дуже часто утворює множинні осередки через що важко піддається видаленню. Швидко дає метастази. На частку цього типу припадає 3% випадків.
- Муцинозні пухлини. Досить рідкісний різновид (1%), при якому онкоклітини здатні продукувати слиз. В’язка субстанція може розташовуватися у камерах, на які розділена внутрішня порожнина пухлини (кістозно-муцинозна форма) або просто виділятися у протоку (папілярно-муцинозна).
Існують і більш рідкісні новоутворення підшлункової залози – це види, що вражають різні клітини острівців Лангерганса (інсуліноми, глюкагономи).
Симптоми
Діагностують онкологію підшлункової залози зазвичай, коли пухлина досягає розміру 4-5 см. Саме тоді починають активно проявлятися симптоми хвороби. Однак прогноз на цій стадії вже дуже несприятливий – більшість людей з діагнозом рак підшлункової живе лише протягом року (95%). Саме тому так важливо прислухатися до свого організму та при появі перших змін не полінуватися пройти обстеження. Тільки такий підхід може дати шанс на одужання. Що повинно насторожити?
- Втрата апетиту. Це перший симптом, який з’являється дуже рано.
- Для пухлин цього виду притаманний сильний больовий синдром, що посилюється у нічний час. Чим активніше відбувається здавлювання тканини зростаючим утворенням, тим більше болить. Тому поява постійного дискомфорту в області лівого підребер’я – це привід сходити до лікаря.
- Неспецифічним показником розвитку пухлини можуть стати прояви діабету. Вони з’являються з самого початку хвороби у 15% людей. Спостерігається сухість у роті, постійно хочеться пити, виділяється багато сечі. Частіше хворі вважають симптом несуттєвим, думають, що в них просто спрага, а у туалет вони ходять часто, тому що багато п’ють. Однак сухість слизової рота повинна насторожити.
- Зниження ваги без суттєвих причин відбувається у 98% пацієнтів.
- Нудота у 50% випадків є показником онкогенного процесу.
Якщо первинні симптоми залишилися без уваги, то поступово у 60% хворих розвивається пожовтіння шкіри у результаті здавлювання жовчної протоки, спільної з підшлунковою. У черевній порожнині накопичується рідина, та живіт збільшується у розмірах. Після прийняття їжі з’являється тяжкість у шлунку, блювота. Може розвиватися закупорка вен у ногах без варикозу та інших звичайних причин цього явища.
Стадії
Виділяють чотири ступені канцерогенного процесу у підшлунковій.
- Починається поява пухлини з мутації клітин тієї тканини, з якої рак розвивається. Виявити хворобу на цій стадії практично неможливо. Далі утворення зростає та зачіпає більш глибокі шари. Його розмір сягає 2 см. У цьому випадку пухлину буде видно на томографі.
- Пухлина проростає в тканини, що оточують підшлункову: судини, кишки, шлунок, очеревину. Але метастазів у віддалених органах ще немає. Сюди ж відносять пухлини, які знаходяться в межах залози, але вразили лімфовузли.
- Рак сильно розростається. Зачіпає лімфовузли, які розташовані як близько, так і далі від осередку.
- З’являються метастази в далеких органах: печінці, легенях, мозку. Їх кількість дуже швидко зростає, призводячи до сильних змін тканин.
Діагностика та лікування
На ранніх стадіях на УЗД пухлину видно погано. Найбільш інформативною буде магнітно-резонансна томографія. Під час дослідження можна побачити наявність метастазів та ступінь поширення пухлини. Якщо вже з’явилися специфічні симптоми, за якими лікар починає підозрювати рак, то хворого направляють на аналіз онкомаркерів. Це білки, які продукують перероджені клітини. Для підшлункової показовою є кількість речовини СА 19-9. Остаточним та найбільш достовірним методом діагностики є біопсія тканин, які найчастіше отримують шляхом лапароскопії (маніпуляції через невеликі отвори, в які вводять камеру та інструменти).
Лікування залежить від стадії та загального стану здоров’я хворого.
Операція на підшлунковій досить травматична зважаючи на велику кількість функцій цього органу, наявність множинних судин та проток. Хірургічне лікування проводять на перших двох стадіях, коли є шанс повністю видалити пухлину. Однак у класичному варіанті, коли вирізається голівка, тіло, дванадцятипала кишка та частина шлунку, виникає багато ускладнень та великий відсоток хворих помирає. Найбільш сприятливе розташування пухлини є у хвості, оскільки видалення цієї частини викликає меншу кількість ускладнень.
Хірургічний метод часто поєднують з хіміотерапією. Це сприяє знищенню метастазів та зменшенню розміру пухлини.
Променеве лікування при цьому виді раку малоефективне. Тому при неоперабельних стадіях використовують інші методи полегшення стану хворого. Сюди відносять операції, нормалізуючі прохідність шлунково-кишкового тракту, проведення детоксикації та знеболення.
Прогноз
На жаль, рак підшлункової має один з найгірших прогнозів серед пухлин. На четвертій, а частіше і на третій стадії при множинних зростаючих метастазах та ураженні сусідніх органів, шансів на одужання у хворого немає. На перших стадіях лікування буває вдалим тільки для 5% пацієнтів, які живуть довше п’яти років.
Однак вчені продовжують шукати альтернативні методи боротьби із захворюванням.
Холангіоцелюлярна карцинома
Холангіоцелюлярна карцинома – один з різновидів первинного раку печінки. По-іншому називається пухлина Клацкіна або холангіогенний рак. Починає розвиватися з епітеліальних клітин, що вистеляють жовчні протоки. На захворювання припадає 10% усіх злоякісних утворень залози. Щільна сіра пухлина може перебувати всередині печінки, а також розташовуватися у спільному з підшлунковою залозою каналі, по якому жовч надходить у кишківник.
З’являється в основному у літньому віці. Пік виявлення припадає на 60-70 років. Хоча в останні роки почастішали випадки встановлення діагнозу вже після 45 років.
Основним фактором ризику є бактеріальне запалення протоків з рубцюванням (склерозуючий холангіт). Це викликає застій жовчі та мутацію тканин. Пухлини виявляють в основному у чоловіків, саме вони більше хворіють холангітом.
До можливих причин, що стимулюють розвиток пухлини, відносять камені у жовчному міхурі, паразитів та вплив різних канцерогенів. Помічено, що у країнах з високим рівнем зараження клонорхозом (Гонконг, Корея, Китай) кількість випадків холангіогенного раку підвищується з 0,46% до 20%.
У європейських країнах, у тому числі в Україні, хворобу виявляють у 1-2 чоловік на кожні 100 тис. населення.
Різновиди раку жовчних проток
Холангіоцеллюлярна карцинома розвивається з залозистих клітин тому з точки зору гістології відноситься до аденокарцином у 95% випадків. Хоча зустрічаються також плоскоклітинні, перстневидноклітинні пухлини та муцинозні форми, що виробляють слиз.
За місцем локалізації утворення діляться на два види:
- Внутрішньопечінкові (25%) – перший час не дають про себе знати та до виявлення можуть виростати до великих розмірів. Поділяються на три групи: масивні, що являють собою велику пухлину-вузол; інфільтруючі, коли рак викликає ерозії на трубці; та папілярні, котрі виступають всередину жовчного каналу.
- Пухлини холедоху – жовчного проходу, що виводить секрет у дванадцятипалу кишку. Виявляються раніше та характеризуються більш яскравим больовим синдромом. Вони поділяються на два види. Перший – новоутворення верхньої частини протоки – ділянки до злиття з панкреатичним виходом (проксимальні пухлини). Частота таких патологій – 70%. Другий вид – рак нижньої частини жовчного каналу. Зустрічається у 25% випадків та називається дистальним. За характером росту новоутворення поділяються на інфільтративні, з набряком та виразкою, папілярні та екзофітні, що викликають потовщення стінки каналу.
Дуже рідко – у 5% випадків – пухлин кілька, та вони розташовані у різних відділах протоки.
Симптоми захворювання та методи діагностики
Один з найбільш явних та найбільш частих симптомів раку проток – жовтяниця. Вона виникає через порушення виведення жовчі, а з нею пігменту білірубіну. Його затримка в тканинах викликає появу жовтого кольору. Ця жовтяниця називається механічною.
Разом із зростанням пухлини розвивається поєднання трьох симптомів:
- Жовтяниці.
- Збільшення жовчного міхура.
- Знебарвлення калу.
Цю діагностичну трійку називають синдромом Курвуаз’є.
Особливим болем відрізняються ураження холедоху. Біль виникає у животі та віддає у спину. При іншій локалізації пухлина турбує менше. У деяких випадках розвивається нудота та блювота, свербіж шкіри. На пізній стадії з’являються симптоми інтоксикації – втома, слабкість, втрата апетиту, зниження ваги.
Через малу кількість симптомів, більшість яких розвивається вже коли пухлина досить велика, діагностують патологію, в основному, на пізніх стадіях.
При зовнішньому огляді поставити діагноз неможливо. Щоб виявити осередок проводять УЗД та КТ. Однак якщо причини затримки просування жовчі знайти не вдалося, то показана більш серйозна процедура під назвою ЕРХПГ – ендоскопічна холангіопанкреатографія. При цьому через рот вводять спеціальний ендоскоп до виходу жовчного каналу у кишківник. У цей отвір вводиться контрастна речовина. Після роблять рентген, на якому точно видно усю протоку. Для постановки остаточного діагнозу роблять біопсію тонкою голкою шляхом проколювання живота під контролем КТ. Це необхідно, якщо буде проводитися консервативне лікування. Для резекції пухлини біопсія не обов’язкова.
Стадії хвороби
Розвиток раку починається з видозміни клітин з подальшим здобуттям ними злоякісності.
- На першому етапі рак проростає до м’язового шару жовчовивідної трубки.
- На другій стадії утворення вже виходить за межі каналу та поширюється у жирові та печінкові тканини.
- На третьому етапі рак проростає у воротну вену або печінкову артерію.
- На останньому етапі процес охоплює протоки, розташовані у печінці.
Найчастіше новоутворення не дає віддалених метастазів. Поширюється на інші відділи печінки та найближчі лімфовузли.
Лікування
Основним методом лікування є хірургічний. Його використовують як для видалення пухлини, так і з метою зниження симптомів. У другому випадку проводять шунтування або стентування. При шунтуванні створюють обхідний протік для жовчі, минаючи перекриту ділянку каналу. Стентування полягає в установці всередині протоки спеціального каркасу, який не дає звужуватися проходу.
Перед видаленням внутрішньопечінкової пухлини потрібно закупорити комірну вену печінки для попередження кровотеч. Емболізація проводиться за півтора місяці до резекції.
Протипоказанням для операції служить скупчення рідини у черевній порожнині та множинні метастази. Для неоперабельних хворих проводять хіміотерапію. Комбінація з декількох препаратів дає результат у 40% випадків, але не призводить до повного одужання.
Опромінення в якості лікування використовують рідко, зазвичай лише після операції, щоб уникнути рецидиву. Результативність більш сучасних методів (фотодинамічної, таргетної терапії) поки вивчається.
Прогноз
Прогнози при холангіоцеллюлярній карциномі не дуже хороші. Після операції повністю одужує лише 20-40% хворих. У більшості випадків пухлини визнаються неоперабельними та проводиться паліативна терапія, спрямована на полегшення стану вмираючого. Тривалість життя у цьому випадку становить близько року.