Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
Рак стравоходу – утворення, яке формується з клітин слизової оболонки цього відділу шлунково-кишкового тракту. Цей різновид онкології займає шосте місце в світі за частотою виявлення.
Основні провокуючі фактори – це пошкодження клітин слизової сильно гарячою їжею та напоями, етиловим спиртом, тютюновим димом, ковтанням погано пережованої їжі. Часто пусковим механізмом стає запальний процес, що розвивається через попадання на слизову шлункового соку в результаті поганої роботи сфінктера шлунку.
Схильні до патології чоловіки, вони хворіють у десять разів частіше. Це пов’язано з великим поширенням куріння та прийому алкоголю серед сильної статі. Пік захворюваності – 50 років та старше (78%).
На земній кулі виділяються території, на яких частота хвороби істотно підвищена. Це райони Азії, Японії та Китаю, а також деякі області Сибіру, що пов’язано з використанням маринованої та занадто солоної їжі, яка подразнює стравохід. В Україні виявляють до п’яти випадків хвороби на кожні 100 тис. населення.
Статистика виявлення та смертності практично ідентична, що говорить про велику агресивність цього виду онкології.
Різновиди онкології стравоходу
Канцерогенез може виникати у верхній (10%), середній (35%) або нижній (55%) частині стравоходу. Крім того, пухлини поділяють на:
- Ендофітні – розвиваються у шарі, що лежить під слизовою, та ростуть переважно вглиб, викликаючи потовщення стінки.
- Екзофітні – видаються всередину стравоходу. Іноді їх називають папіломатозні.
- Інфільтративні склерозуючі. Характеризуються видозміною тканини у фіброзну та скупченням рідини в міжклітинних просторах.
Залежно від будови клітин, розрізняють:
- Карциному – рак, що виникає з клітин звичайного епітелію стравоходу.
- Аденокарциному – результат переродження залоз, розташованих у внутрішньому покритті харчової трубки.
- Плоскоклітинний рак – видозміна тканини стравоходу, при якій елементи стають схожі на шкіру та починають виробляти білок кератин, що може призводити до їх зроговіння.
Симптоми та діагностика
Рак стравоходу зазвичай діагностується на другій або навіть третій стадії у 75% хворих. Це відбувається тому, що, як і у багатьох видів онкології, у цього утворення спочатку немає ніяких симптомів.
Найперша ознака, яка повинна насторожити – відчуття, що їжа встала по середині шляху. Зазвичай при цьому виникає бажання випити води, щоб допомогти проштовхнути харчову грудку. Подібне порушення виникає все частіше та супроводжує майже кожен прийом їжі. У проміжках турбує почуття кома в горлі. При зверненні до лікаря на цьому етапі дуже високі шанси на одужання, тому не слід ігнорувати цей симптом.
Поступово додаються больові відчуття. Це може бути біль за грудиною, відчуття печіння. Через звуження стравоходу доводиться переходити на більш рідке харчування, оскільки груба їжа викликає незручності. Саме на цьому етапі більшість пацієнтів дуже втрачає у вазі. З’являється постійне покашлювання.
Надалі при спробах їсти виникає блювота. Їжа просто не може пройти вниз. Її застій викликає гнильний запах у роті. Нудота стає постійною. Підвищується температура, розвивається слабкість, стомлюваність. На цьому етапі навіть онкохворі, які раніше зволікали, звертаються до лікаря, але вже відбувається поширення пухлини на сусідні тканини, знижуючи шанси на життя.
Для постановки діагнозу роблять контрастний рентген з барієм. При цьому в’язкий розчин реагенту огортає внутрішні стінки органів шлунково-кишкового тракту. Це дозволяє добре розглянути стравохід на знімку. Для визначення розміру ураження роблять спеціальне УЗД, яке проводиться прямо в просвіті органу невеликим інструментом, що вводиться через рот. Для визначення злоякісності процесу роблять біопсію з забором зразка тканини.
Основні стадії канцерогенезу
Розвиток раку відбувається поступово та з кожною стадією залишається все менше шансів на виживання.
- Пухлина поки знаходиться тільки на поверхні епітеліального шару.
- Утворення проходить в підслизову, а також видається в просвіт.
- Починається проростання в м’язи стравоходу. Онкоклітини мігрують в лімфовузли. Екзофітні пухлини перекривають просування їжі.
- Рак виходить за межі стравоходу. Він може торкнутися шлунку, легенів, трахеї. Окремі клітини поширюються у віддалені органи.
Лікування
При раку стравоходу показана комбінована терапія, оскільки після операції виживаність досить низька. Зазвичай до операції проводять променеву терапію, що підвищує ймовірність успіху. Радіотерапія знижує поширення клітин пухлини на інші тканини та зменшує розмір новоутворення. Після проведення операції такі хворі живуть довше – трирічний рубіж долає майже 40%.
Часто до радіотерапії додають хіміопрепарати, які впливають на клітини, що мало реагують на опромінення. Ці заходи дозволяють ще більше підвищити шанси хворих (50% живуть довше трьох років).
Хірургічне втручання може бути двох типів залежно від місця локалізації процесу.
- Якщо вражається нижній відділ, то просто видаляють частину харчової трубки, а відрізок, який залишився, зшивають зі входом у шлунок.
- При ураженні середини трубки, встановлюють тимчасовий шлунковий зонд, через який відбувається харчування, а весь стравохід вирізають. Потім через рік, коли повністю підтвердиться відсутність метастазів, з відрізка кишківника роблять новий стравохід.
Після операції також намагаються використовувати комбінацію з опромінення та хіміотерапії. При цьому дозу хімії застосовують знижену через токсичні ускладнення. Іноді препарати вводять прямо в довколишні артерії, щоб збільшити концентрацію ліків безпосередньо в осередку.
Оперативне лікування можливе не завжди. Якщо пухлина розташована у верхньому відділі або пацієнту більше 70 років, є метастазування, то операцію не проводять або виконують тільки полегшений ендоскопічний варіант, що дозволяє розширити просвіт для нормального харчування. Неоперабельним онкохворим призначається підтримуюча терапія, що продовжує життя.
Прогноз
Прогнози дуже несприятливі. На другій стадії після проведення операції виживає лише 50% хворих, а на третій 10%. Без операції з підтримуючою терапією річний рубіж перетинає тільки 5% пацієнтів. Добрі перспективи тільки на першій стадії після операції та комбінованого лікування. Практично усі хворі одужують (90%).
