Рак мозку – це злоякісна пухлина, яка зачіпає різні відділи та тканини мозку. Утворення може починатися з переродження: мозкових оболонок, сірої або білої речовини, судин або ендокринних залоз. Серед усіх видів раку на ці пухлини доводиться 6%. В середньому захворює до 15 осіб на кожні 100 тисяч.
Розвинутися рак головного мозку може в будь-якому віці, включаючи дитячий. Але у дітей він діагностується рідше – 2-3 випадки на 100 тисяч. Вражає переважно мозочок та стовбур мозку, тоді як у дорослих страждають мозкові оболонки. Захворювання частіше зустрічається у білошкірих.
Точних причин появи новоутворень у головному мозку вчені не знають. Ймовірно факторами ризику є:
- Генетичні захворювання, пов’язані з мутацією генів (туберозний склероз, синдром Лі-Фраумені).
- Прийом імуносупресантів та СНІД.
- Опромінення.
- Робота на шкідливих виробництвах.
- У 5% випадків у хворих є родичі, які теж постраждали від раку мозку.
Розрізняють пухлини:
- первинні,
- вторинні.
Перші – з самого початку виникають у тканинах мозку, а другі є метастазами від інших видів раку. Вторинні пухлини формуються у п’ять разів частіше та характеризуються появою відразу декількох вогнищ (60%). Метастази в мозок характерні для 30% пухлин. Їх дають лімфоми, меланоми, утворення молочних залоз, рак легенів та деякі інші. У 85% випадків уражаються півкулі.
Різновиди пухлин мозку
Діагностують пухлини по виду тканин:
- Менінгіоми (25%) – формуються з оболонок мозку. Зачіпають арахноідальний ендотелій. Пухлина велика, але добре відмежована від інших тканин. Іноді може зростатися з твердими мозковими оболонками. Виділяють сім різновидів менінгіом. Шість з них – злоякісні. Більше характерні для чоловіків.
- Гліоми (60%) – розвиваються в основних тканинах мозку, розташованих між нейронами. Глія відповідає за харчування, регенерацію нервових волокон та допомагає в передачі нервових імпульсів. На гліальні клітини припадає до 40% ЦНС. Особливість гліом у активному захопленні інших здорових тканин. Тому пухлини не завжди можна видалити. Класифікують на астроцитоми, олігодендрогліоми та епендимоми. Строго кажучи гліоми не є раком, тому що формуються не з епітеліальних оболонок.
- Гангліонейробластоми – утворюються з нервових вузлів (гангліїв). Розвиваються внаслідок порушень закладки симпатичної нервової системи ще у внутрішньоутробному періоді. У мозку зустрічаються дуже рідко (0,5% випадків гангліонейробластом).
- Невриноми – розвиваються з нейронів, а точніше їх мієлінової оболонки. Є наслідком малігнізації доброякісних утворень.
- Пінеобластоми та злоякісні аденоми гіпофізу – пухлини у ендокринних залозах головного мозку. Зустрічаються дуже рідко. Формуються на тлі інтоксикацій та нейроінфекцій. Пінеобластома призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску та порушення зору. Більше характерна для дітей. При ураженні гіпофізу відбувається зниження секреції гормонів.
Виділяють також ембріональні пухлини (гліобластоми) та утворення, що складаються з малодиференційованих клітин (медулобластоми).
Симптоми та діагностика раку головного мозку
Особливість пухлин мозку – розвиток у просторі, строго обмеженому кістками черепу. Тому збільшення пухлини призводить до сильного тиску на мозкові тканини, що вже саме по собі може стати причиною порушення життєво важливих функцій та смерті пацієнта.
Перші симптоми називаються осередковими. Рак зростає та здавлює навколишні судини та тканини. Це викликає порушення в їх роботі. Спочатку відхилення незначні, а після настає повне випадання функції, за яку відповідає ділянка. Прояви найрізноманітніші. Їх можна розділити на:
- Рухові – відмовляє нога, рука, втрачається рівновага.
- Когнітивні – страждає пам’ять, увага, логіка. У людини знижується працездатність.
- Особистісні – при подібних порушеннях важче діагностувати пухлину, тому що при зміні характеру рідко починають підозрювати онкологію. В цілому хворі стають занадто апатичними або навпаки збудливими. Раптом перестають цікавитися раніше важливими для них речами.
- Тактильні – на ділянках, за які відповідають пошкоджені нейрони, пропадає сприйняття дотиків, відчуття температури.
У міру зростання пухлини з’являються загальномозкові прояви в результаті набряку мозку та внутрішньочерепного тиску:
- Головні болі. Спочатку біль турбує в місці, де формується вогнище. З’являється вранці ще до підйому з ліжка, після емоційного сплеску або фізичного навантаження. За відчуттями біль тупий, розпираючий. Але поступово стає постійним.
- Епілептичні напади. Бувають не у всіх онкохворих. Можуть починатися з невеликих абсансів – нападів без судом. Поступово переростають в генералізовані припадки, які зменшуються при зростанні внутрішньочерепної гіпертензії.
- Блювота. З’являється раптово, іноді пов’язана з різкою зміною положення тіла, але зовсім не пов’язана з їжею. Може траплятися без попередньої нудоти.
- Запаморочення. Здається, що хворий провалюється кудись або його тіло та навколишні предмети обертаються. Особливо сильно симптом проявляється при пухлинах вестибулокохлеарного нерву.
Спочатку для діагностики проводять ЕЕГ (електроенцефалограму), яка показує наявність або відсутність епіактивності; енцефалографію, що реєструє внутрішньочерепний тиск та зміщення церебральних тканин. Показаний огляд окуліста. Він побачить застійні диски зорових нервів, внутрішньоочний тиск, порушення полів зору.
Надалі проводять КТ. Буде видно пухлину, її розмір, наявність некрозу, крововиливів. При гліомі точнішу картину дає МРТ. Але найбільш інформативним буде ПЕТ-КТ, тому що дозволяє визначити ступінь злоякісності без біопсії.
Стадії
- На початковому етапі утворення дуже маленьке та не завжди є симптоми. Максимум, що турбує хворого – слабкість та сонливість. Тому пухлини виявляють рідко.
- Пухлина росте та здавлює тканини. З’являються осередкові симптоми.
- На третій стадії злоякісні клітини перекидаються на всі навколишні тканини та розмножуються швидко. Найчастіше утворення стає неоперабельним. Симптоми прогресують.
- На заключному етапі хвороба поширюється дуже швидко, порушені життєво важливі ділянки мозку. Можливе лише паліативне лікування. Спостерігається проростання судин, некроз тканин. У хворого відмовляють різні органи.
Лікування
Призначають симптоматичну терапію, яка знімає набряклість, покращує стан. Це знеболюючі, глюкокортикоїди, седативні, протиблювотні.
Надалі проводять видалення утворення. Якщо пухлина до 3 сантиметрів використовують найсучасніші методики – кібер-ніж та гамма-ніж. Вони усувають тільки уражені тканини. Розріз та розтин черепу не потрібний. При великих пухлинах операція не завжди можлива. Через два-три тижні після операції або замість неї призначають дистанційне опромінення.
Хіміотерапію прописують курсами в 1-3 тижні. Препарати підбирають в залежності від гістологічного типу пухлини. Використовують тільки ті ліки, які проникають через гематоенцефалічний бар’єр.
Паліативне лікування включає установку шунту для зниження внутрішньочерепного тиску, хіміотерапію та опромінення.
Прогноз
Якщо пухлину виявили на 1-2 стадії та провели повноцінне комплексне лікування, то виживає 60-80% хворих. Якщо рак мозку діагностували на пізній стадії та операція неможлива, то довше 5 років живе тільки 5% пацієнтів. Середня виживаність при подібному діагнозі – 35%.