Ви використовуєте застарілий браузер. Будь ласка, оновіть ваш браузер, щоб переглядати сайт.
Важливе зауваження!
Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1 |
Вінфлунін
|
320 | 0,9% NaCl | 100 мл | 20 хвилин | внутрішньовенно |
| Цикл | 1 | ||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
Примітка:
Увага! Необхідно забезпечити повний захист від світла.
Увага! Тромбофлебіт; у разі периферійного доступу після Вінфлуніну вводиться 100 мл 0,9% розчину NaCl.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Krzakowski M. et al., J Clin Oncol 28: 2167ff, 2010.
| Дні терапії | Лікарський засіб | Дозування, мг/м2 | Розчинник | Об'єм (мл / шт) | Час введення | Шлях введення |
| 1, 8, 15 |
Гемцитабін
|
1000 | 0,9% NaCl | 250 мл | 30 хвилин | внутрішньовенно |
| 2 |
Цисплатин
|
70 | 0,9% NaCl | 500 мл | 1 година | внутрішньовенно |
| Цикл | 1 | |||||||||||||||||||||||||||
| Дні терапії | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
Примітка:
Цисплатин (лише якщо ШКФ ≥60 мл/хв):
Супутня медикація:
Премедикація: 500 мл 0,9% розчину NaCl + 10 мЕкв KCI + 8 мЕкв MgSO4 внутрішньовенно протягом 60 хв.
200 мл 20% розчину Манніту протягом 30 хв.
Постмедикація: 500 мл 0,9% розчину NaCl внутрішньовенно + 10 мЕкв KCI.
Автори: Thomas Kühr, Ewald Wöll, Josef Thaler (керівництво «Протоколи хіміотерапії 2016. Поточні протоколи і таргетна терапія» (17-е видання, Інсбрук).
Остання зміна змісту: січень 2016 р.
Література:
Von der Maase H., J Clin Oncol 18: 3068ff, 2000.
Рак сечового міхура – пухлина, яка бере початок зі слизових тканин, що вистеляють міхур, або його м’язових стінок. Це утворення виявляють у 3% випадків діагностування онкології, але серед пухлин видільної системи рак сечового міхура знаходиться на першому місці (70%). Вражає хвороба літніх у віці 65 років та старше, переважно чоловіків (у 2 рази частіше).
У 50% випадків онкологію виявляють у курців. Найчастіше рак виникає на ґрунті наявного хронічного запального процесу (циститу).
Великому ризику піддаються люди, які працюють на підприємствах, що виробляють лаки та фарби. Там вони вдихають ароматичні аміни, що провокують мутації, які викликають рак. Ці сполуки є ланкою процесу створення фарб та пігментів. Негативну дію також мають феноли та вживання хлорованої води.
Ризик підвищується, якщо людина рідко спорожняє сечовий міхур. Це призводить до тривалого контакту небезпечних сполук з тканинами сечового мішку.
Залежно від типу клітин виділяють:
Залежно від того, наскільки клітини пухлини схожі на навколишні тканини та як швидко вони розмножуються усі новоутворення ділять на високо- та низькодиференційовані.
Пухлина може мати вигляд потовщення, вузлика, папули з інфільтратом.
На початкових стадіях хворих турбує тягнучий біль знизу живота, часті позиви до туалету. Дискомфорт найбільше спостерігається, коли збирається багато сечі. Однак ці симптоми схожі з іншими захворюваннями, не пов’язаними з онкологією (простатитом, циститом). Тому люди не звертаються до лікаря, лікуються народними засобами. Це призводить до втрати дорогоцінного часу.
Приводом пройти обстеження зазвичай стає виявлення крові у сечі. У цьому випадку 90% пацієнтів відправляються до лікарні. Спочатку гематурія незначна. Сеча стає рожевого кольору. На більш пізніх етапах відбувається тотальне фарбування. Виділення схожі на кров, у них спостерігаються згустки. Через постійні кровотечі відбувається зниження гемоглобіну у крові, може закупорюватися прохід у сечовипускальному каналі та виникати затримка урини.
Після того як пухлина проростає усю стінку органу біль стає постійним. Через застій сечі формується ниркова недостатність, переповнення нирок рідиною. На четвертій стадії починається некроз пухлини, з’являються гнійні процеси. Від виділень йде дуже неприємний запах. Якщо пухлина проростає у піхву або пряму кишку, то утворюються свищі з виділенням сечі через інші отвори.
У першу чергу досліджують сечу на домішки крові та перевіряють осад на включення видозмінених клітин. Крім цього, проводять перевірку сечі на онкомаркер – антиген UBC. Він показує хворобу навіть на ранніх стадіях.
Інформативними можуть бути різні види УЗД. На огляді через пах видно пухлини, які локалізуються у стінках органу та перевищують за розміром пів сантиметру. А ось для того, щоб розглянути пухлини у нижній та верхній частині можуть вводити дуже тонкий датчик через уретру або задній прохід. Ці обстеження називаються ендолюмінальним та трансректальним.
Доповнюють інформацію, отриману під час УЗД, ендоскопія та КТ. Вони дозволяють визначити розмір вогнища, глибину проникнення ракових клітин. Під час огляду порожнини органу ендоскопом беруть біопсію.
Ще одним із методів обстеження є цистографія, коли роблять знімки наповненого сечового міхура, що допомагає визначити в якому напрямку розвивається пухлина.
Для визначення стадії орієнтуються на глибину проникнення утворення у товщу тканин міхура.
На останніх стадіях зазвичай страждають лімфовузли, спостерігається метастазування в інші органи. Воно зачіпає печінку, легені. Більш характерно для недиференційованого раку.
При виборі лікування грає роль ступінь поширення процесу та тканина, з якої бере початок пухлина. Зазвичай намагаються видалити ділянку з новоутворенням. Це здійснюють малоінвазійними методами через сечовипускальний канал. Операція називається ТУР. Останнім часом все частіше використовують резекцію лазером, що підвищує точність видалення зараженої тканини.
У випадках, коли провести операцію зазначеними методами неможливо, сечовий міхур видаляють повністю. Проводять оперування лапароскопічним методом. При поширеному процесі роблять радикальну резекцію, яка захоплює піхву, яєчники, простату, насінники та лімфовузли.
Сечу після цього відводять декількома методами:
Останній варіант є найкращим для пацієнта, оскільки зберігає можливість нормального життя без носіння сечеприймальників. Потрібен лише деякий час тренування, щоб привчити новий орган утримувати сечу.
Додатково використовується променева терапія. Опромінення іноді передує операції, а якщо пухлина зменшується достатньо, то замінює її.
Хіміотерапію підключають на четвертій стадії процесу. Вона може бути загальною або направлятися всередину міхура. Продовжують вливання і після резекції, для знищення залишків мутованих клітин.
При видаленні сечового мішку на початку процесу без використання інших методів лікування виживає 50% пацієнтів. Якщо комбінувати резекцію з опроміненням, то на перших стадіях повертаються до звичайного життя 80% пацієнтів. На останніх стадіях виживає 30%.