Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
Мезотеліома – злоякісне утворення, яке формується з клітин, що покривають стінки вторинних порожнин організму:
- Очеревини, де розташовуються органи шлунково-кишкового тракту.
- Плеври, оточуючої легені.
- Перикарда, в середині порожнини якого знаходиться серце.
- Внутрішньої стінки мошонки, де розташовані яєчка.
Називається вистеляючий шар – мезотелій або целомічний епітелій. Він плоский, досить гладкий та еластичний, що дозволяє внутрішнім органам в середині порожнини рухатися вільно, без тертя (легеням здійснювати дихальні рухи, серцю битися).
Новоутворення в мезотелії розвиваються рідко, оскільки практично єдиним пусковим механізмом канцерогенезу є прямий контакт людини з азбестом (80% випадків). Ця речовина здатна накопичуватися у внутрішніх оболонках та провокувати мутації. Тому проблема стосується людей, які працюють на видобутку азбесту та створюють продукцію з нього. Причому прогресування пухлини починається через тривалий час після контакту. Зазвичай має пройти більше двадцяти – тридцяти років. Щороку в світі діагноз ставиться лише двом-трьом тисячам пацієнтів. В Україні виявляють до 250 випадків мезотеліоми щорічно.
Здебільшого страждають літні чоловіки після 50-ти років. Вони стикаються з хворобою у вісім разів частіше, ніж жінки.
Серед пухлин переважають утворення, що розвиваються в плеврі (89%), на другому місці за поширеністю новоутворення в очеревині – 9,6%. На інші різновиди припадає менше двох відсотків.
Класифікація мезотеліом
Всі пухлини цього виду поділяють на:
- Дифузні, у яких клітини розташовані одна біля одної не щільно, не формуючи чітку структуру. Пухлина утворюється без рівних країв, та нагадує потовщення на поверхні. Може поширюватися на великі ділянки. Ракові клітини активно розповсюджуються у більш глибоко лежачі шари тканини та проростають у сусідні органи. Таких пухлин виникає більшість (75%).
- Локалізовані, що мають чіткі межі. Нагадують світлий, випираючий вузол, що складається з клітин, схожих на епітеліальні. Таке утворення вважається більш доброякісним, тому що не дає метастазів та не зачіпає сусідні органи.
Залежно від будови клітин мезотеліом дифузного типу виділяють кілька підвидів:
- Епітеліоподібні пухлини. Найбільш часто зустрічаються (54% всіх випадків). Поширюються по поверхні мезотелія. Клітини за будовою схожі на епітеліальні.
- Саркоматоїдні. Їх структури швидко проростають у внутрішні сполучні тканини та схожі з ними за зовнішнім виглядом клітин.
- Десмопластичні. Частіше утворюються в черевній порожнині. Ракові елементи мають округлу форму. Навколо пухлини формується щільна сполучнотканинна оболонка.
- Змішані (двофазні), що складаються з клітин перших двох груп. Вони зустрічаються досить часто – у 25% пацієнтів.
Існують і дуже рідкісні форми, які на сьогодні практично ніколи не діагностуються. Це папілярна мезотеліома та аденоматозна пухлина. Вони вважаються доброякісними, оскільки не дають метастазів.
Основні симптоми
Зростає пухлина повільно, тому симптоми з’являються не відразу. Іноді до перших клінічних проявів проходить три-п’ять років. В результаті чого виявляється утворення переважно на пізніх стадіях, що знижує ймовірність одужання. Після визначення діагнозу тривалість життя не перевищує двох років.
В якості першого симптому 70% пацієнтів відмічають появу болю. Визначити чітке місце його локалізації важко. Далі в ураженій ділянці починає накопичуватися рідина. Це пов’язано з тим, що усі мезотеліоми здатні продукувати слиз. Схуднення та збільшення температури тіла спостерігається лише у 30% онкохворих.
Інші симптоми більш специфічні та залежать від місця розташування раку.
Для пухлин плеври притаманний кашель, криваве мокротиння, припухлість суглобів та потовщення пальців рук. З розвитком хвороби з’являється захриплість, здавлювання порожнистої вени, яке порушує кровообіг у голові та шиї. Скупчення рідини викликає задишку.
При пухлині очеревини відчувається здуття, нудота, з’являється розлад шлунку. Живіт збільшується в розмірах одночасно з накопиченням слизових виділень. Виникає набряк ніг за рахунок здавлення судин великим черевом.
Ураження перикарду спочатку обмежується больовим синдромом та перебоями серцевої діяльності, що нагадують інші захворювання серця. А вже після скупчення рідини може розвиватися задуха, істотні порушення кровообігу.
Стадії
Прогресування хвороби відбувається повільно за часом, але агресивно за захопленням навколишніх ділянок. Клітини утворення проростають в сусідні тканини ще на перших стадіях, а на третьому етапі спостерігаються множинні метастази. Найбільш точний опис стадій існує тільки для раку плеври.
- На першій стадії вражена оболонка порожнини.
- Далі рак зачіпає легені, з якими найбільш часто стикається.
- Утворення вражає серцеву сумку та середостіння (тканини, розташовані по центру грудини спереду).
- Рак зачіпає міжреберні м’язи; оточуючи органи та судини.
За подібною схемою протікають й інші мезотеліоми, поширюючись на навколишні тканини та даючи метастази, починаючи з третьої стадії.
Діагностика та лікування
Найбільш поширеними методами діагностики є:
- Рентген, на якому видно, чи є потовщення стінки та рідина в порожнині.
- Комп’ютерна томографія, за якою визначають, наскільки сильно поширилася пухлина.
- Торакоскопія чи лапароскопія з біопсією. При цьому в спеціальний надріз вводять апарат, за допомогою якого доктор оглядає хвору порожнину зсередини та бере тканини на аналіз.
Мезотеліому легко сплутати з іншими хворобами. Навіть коли симптоми стають явними вони схожі на запалення оболонок, нагадують прояви саркоми або помилково приймаються за метастази від інших пухлин. Остаточно визначити тип раку допомагає тільки дослідження зразків тканини. Але і тоді вірний діагноз ставлять тільки у 80% випадків.
На жаль, на сьогодні дієвих методів лікування мезотеліоми не існує.
Операцію проводять тільки 10% пацієнтів, котрим діагностована локалізована пухлина. У 60% випадків після резекції з’являються ускладнення, а більше двох років живе тільки 35% прооперованих.
Хіміотерапія дає тимчасові поліпшення лише для 48% хворих. Для її проведення використовують сучасні цитостатики – препарати, що зупиняють поділ клітин пухлини та провокують їх загибель. Для зниження активності виділення слизу цитостатики можуть вводитися прямо в хвору порожнину.
Опромінення застосовується для полегшення симптомів, щоб поліпшити якість життя онкохворої людини. Радіотерапія подовжує життя приблизно на один рік.
Найкращі результати, що гарантують виживання 45% хворих, дає поєднання всіх трьох видів терапії, починаючи з операції, з подальшими шістьма курсами хіміотерапії та заключним опроміненням.
Прогноз
Найбільш агресивною пухлиною з поганим прогнозом є саркоматоїдна мезотеліома. Для інших видів утворень існують чинники, які вважаються несприятливими. При їх виявленні річний рубіж виживання перетинають тільки 14% хворих. До цих факторів відносять:
- Зниження рівня гемоглобіну та суттєве підвищення лейкоцитів.
- Враження лімфатичних вузлів.
- Метастази.
- Низький індекс за шкалою Карновського – допомагає визначити стан хворого в залежності від збереження ним рухливості, активності. Індекс вважається низьким, якщо людина не може сама себе обслуговувати та половину часу дня проводить у ліжку знесилена.
Якщо цих ознак немає, то прогноз поліпшується, і пацієнт виживає у 42% випадків.