Слід перевіряти надану тут інформацію. Рішення про застосування певної згаданої тут речовини приймає виключно лікар. Обов’язково проконсультуйтеся з лікарем!
Лімфома центральної нервової системи (мікрогліома) – злоякісна пухлина мозку, яка формується з мутованих У-лімфоцитів. Найчастіше розташовується у лобових ділянках (50%). Мутовані клітини скупчуються біля кровоносних судин. Виникає захворювання зазвичай у людей старше 50 років.
Хвороба досить рідкісна. Становить 2% від злоякісних лімфом та близько 4% серед усіх пухлин мозку. Однак у останні роки спостерігається неухильне зростання числа хворих мікрогліомою. За останні десять років чисельність зросла у 10 разів.
Найбільш значущим чинником розвитку є зараження вірусом Епштейна-Барр. Він реєструється у 100% хворих. Ще одним фактором ризику є аутоімунні захворювання: ревматоїдний артрит, вовчак.
Розвиток пухлини також пов’язують з пересадкою органів або СНІДом (у 10% випадків). В обох варіантах відбувається сильне зниження імунітету, наслідком чого стають різні аномалії у роботі захисних клітин. У цьому випадку вік хворих набагато молодше та становить 30 років та старше.
Різновиди
Лімфома ЦНС має два різновиди:
- Первинна. Первинний осередок з’являється саме у мозку. Більш рідкісна.
- Вторинна. Виникає на тлі вже наявної лімфоми, розташованої в інших відділах організму. Поширення у мозок на пізніх етапах відбувається у 7% випадків лімфом.
Первинна пухлина може бути представлена поодиноким утворенням або сформувати кілька вузлів (35%). У 90% випадків пухлини дифузні та крупноклітинні, але зустрічаються і дрібноклітинні форми. Можлива також агресивна лімфома, подібна до хвороби Бьоркітта.
Симптоми
Симптоми захворювання залежать від місця локалізації лімфоми. Основні проблеми пов’язані з тим, що у міру зростання пухлина призводить до здавлення мозкових структур. Це відбивається на:
- Поведінці.
- Руховій активності.
- Роботі внутрішніх органів.
У людини може змінитися психіка, тип особистості міняється у однієї третини хворих. З холерика пацієнт стає меланхоліком та навпаки. Бувають приступи агресії. Виникає зниження пам’яті.
Порушується здатність до пересування та володіння кінцівками (у 42%). Це проявляється розвитком паралічів, парестезій. У 30% хворих спостерігаються судомні напади. Поки пухлина маленька – турбує нервовий тік.
Оскільки нервова система дає команди гладким м’язам, то пухлина діє на тиск, перистальтику кишківника, сечовий міхур, виділення жовчі. Проблеми з моторикою внутрішніх органів вірогідні при тиску на відповідні ділянки. Через близькість розташування часто страждають очі. Звужуються поля зору. Одним із специфічних симптомів є запалення судин ока – увеїт.
Зростання пухлини призводить до порушення мозкового кровообігу. З’являється сильний головний біль, внутрішньочерепний тиск. У деяких хворих зникає мова.
Діагностика
Для постановки діагнозу проводять КТ або МРТ з контрастом. На них виявляються пухлини, що активно поглинають забарвлюючий реагент, які розташовані у сірій речовині. Утворення у 70% випадків щільні. Навколо них може бути зона набряклості.
Беруть біопсію кісткового мозку. Роблять це найчастіше шляхом трепанобіопсії. Під час цієї процедури забирають цілу неушкоджену ділянку мозкової речовини. Це необхідно для проведення імуногістохімічного дослідження, коли клітини обробляють з’єднаннями, здатними виявити патологічні мутовані структури.
Спочатку лімфома центральної нервової системи може реагувати на стероїди, що помилково призводить до неправильного діагностування. Але, з іншого боку, це є важливою діагностичною ознакою. Оскільки схильність до «примарності» у ЦНС мають тільки лімфоми. Це відрізняє їх від інших пухлин.
Точних стадій процесу не існує через швидкоплинність захворювання. Ступінь прогресування ніяк не впливає на тактику та результат лікування.
Лікування
По-справжньому дієвого лікування на сьогодні не існує. Видалення утворень не призводить до одужання. Але це можливо для зниження симптоматики та вивчення пухлини.
Для боротьби з лімфомою мозок піддають опроміненню. Це призводить до регресу патологічних вузлів. Але у 80% випадків хвороба повертається. А при повторному розвитку ефективність лікування мінімальна. Тому протягом року хворі вмирають.
Покращує прогноз одночасне використання хіміопрепаратів. Їх вводять прямо у судини мозку.
Прогноз
Без лікування хворі живуть не довше трьох місяців. Після опромінення для 50% хворих тривалість життя збільшується до року, а для 4% навіть до п’яти років. Додаткове проведення хіміотерапії збільшує тривалість життя до трьох років.
Однак при першій-ліпшій нагоді відбуваються рецидиви. Вони трапляються у 80% пацієнтів у перші півтора роки. Зазвичай пухлина з’являється у мозку, але у 7% випадків у інших частинах тіла.
Якщо мікрогліома виникла у хворого на СНІД, то навіть при вдалому лікуванні тривалість життя становить близько п’яти місяців. Це пов’язано з прогресуванням основного захворювання після лікування.
