Інша назва – множинний геморагічний саркоматоз. Це системна хвороба злоякісного типу, якій властиве ракове розростання шкірних кровоносних судин; вони мають вигляд пурпурних або темно-коричневих безболісних бляшок або вузликів множинного характеру. Для цих пухлин характерний повільний експансивний ріст.
У європейців саркома Капоші вважається досить рідкісним захворюванням, за винятком хворих на СНІД, у яких вона становить близько 60% від усіх пухлинних захворювань. У жителів Африки, навпаки, часто зустрічається таке новоутворення. У чоловіків пухлина діагностується в 8-9 разів частіше, ніж у жінок.
Класифікація
Виділяють 4 типи саркоми Капоші:
- Класичний (європейський, спорадичний, ідіопатичний). Діагностується у європейців. Плями утворюються на гомілках, стопах, кистях, вогнища точно окреслені і симетричні.
- Епідемічний. Характерний для хворих на СНІД. Плями виникають на носі, у ротовій порожнині, поширюються на внутрішні органи і лімфовузли.
- Ендемічний (африканський). Зустрічається у жителів Центральної Африки, особливо часто у грудних дітей. Пухлина стрімко розростається, вражаючи внутрішні органи і лімфовузли. Плями на шкірі у більшості випадків відсутні.
- Імуносупресивний (ятрогенний). Зазвичай має доброякісний характер. Виявляється у пацієнтів із трансплантованими органами під час проходження імуносупресивної терапії. Після відміни препаратів, що пригнічують імунітет, пухлина часто регресує.
Причини і симптоми
Зазвичай саркома Капоші розвивається у людей з ослабленим імунітетом, в організм яких проникає вірус герпесу 8 типу.
У хворих шкіра верхніх і нижніх кінцівок покривається синюшно-червоними плямами (діаметр – близько 5 міліметрів) неправильної форми. Згодом плями округлюються, ущільняються і зливаються, утворюючи бляшки. Потім з’являються щільні фіолетові вузлики (діаметр – 2-5 сантиметрів). У разі виразки є високий ризик інфікування і розвитку сепсису, що може привести до смерті.
Можливе проникнення ракових клітин на слизові оболонки. Якщо уражається травна система, то спостерігаються кровотечі у шлунку і кишечнику, блювота, нудота, пронос, схуднення, можлива кишкова непрохідність. При пошкодженні органів дихання виявляються задишка, кашель, кровохаркання.
Методи лікування
При одиничній пухлині застосовують променеву терапію. Якщо ж вона починає метастазувати, стан хворого може поліпшити тільки хіміотерапія. Також застосовують високоактивну антиретровірусну терапію, імунотерапію, кріотерапію, хірургію.
Прогноз залежить від стану імунної системи. При досить сильному імунітеті досягти ремісії вдається у 70% випадків.
