Стан, коли кількість такого виду лейкоцитів (білих кров’яних клітин) як нейтрофіли – нижче норми (менше 1, 5 тисяч на мікролітр). Призводить до низького імунологічного бар’єру для грибкової та бактеріальної інфекції. Можливий розвиток поширеного запального процесу або повна відсутність запалення.
Причини
Викликати нейтропенію здатні:
- спадкові патології;
- вплив радіації;
- хвороби кісткового мозку;
- системні аутоімунні захворювання;
- вірусні інфекції;
- дефіцит вітамінів;
- хіміотерапія та променева терапія;
- деякі ліки (цитостатики, антибіотики, противірусні препарати, анальгетики, діуретики, протисудомні ліки, нестероїдні протизапальні засоби).
Під впливом перерахованих факторів порушується синтез нейтрофілів у кістковому мозку або активується вироблення антитіл, що руйнують власні кров’яні клітини.
Класифікація
Залежно від причини виділяють нейтропенію:
- доброякісну;
- спадкову;
- аутоімунну;
- інфекційну;
- лікарську;
- фебрильну.
Фебрильна нейтропенія розвивається в онкохворих. Найчастіше її діагностують при лікуванні цитостатиками пухлин, що уражують кровотворну тканину. Трохи рідше вона проявляється при опроміненні або протипухлинній терапії інших форм раку.
Цитостатики пригнічують імунну систему, через що інтенсивно розмножуються умовно патогенні мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, вірус герпесу, грибки кандиди).
Для здорової людини ці мікроорганізми не становлять небезпеки, але при нейтропенії вони причиняють важкі інфекції, здатні привести до смерті.
Доброякісна нейтропенія досить часто виявляється у дітей. Вона нічим не проявляє себе, не потребує лікування, через один-два роки самостійно проходить.
Залежно від кількості нейтрофілів розрізняють нейтропенію:
- легку (1000-1500 на мікролітр);
- помірну (500-1000 на мікролітр);
- важку (менше 500 на мікролітр).
Смертельну небезпеку становить агранулоцитоз – стан, при якому повністю або майже повністю зникають нейтрофіли.
Симптоми
Нейтропенія може супроводжуватися:
- запаленням легенів, кишечника та інших внутрішніх органів;
- виразково-некротичними ураженнями шкіри і ротової порожнини;
- шумом та хрипами в легенях, кашлем;
- нудотою, блювотою, діареєю або запором;
- лихоманкою;
- сильною слабкістю;
- септицемією та сепсисом.
Методи лікування
Внаслідок великої різноманітності причин та клінічних проявів неможливо розробити єдину класичну схему лікування. Методи терапії підбирають в залежності від характеру мікрофлори, що викликала запалення, віку та загального стану пацієнта.
При легкій нейтропенії немає необхідності у лікуванні. У важких випадках обов’язкова госпіталізація, через те що необхідне цілодобове спостереження.
При інфекційних ускладненнях використовують противірусні, антибактеріальні або протигрибкові препарати, але у підвищених дозах. Ефективну дію проявляють колонієстимулюючі фактори – препарати, які стимулюють синтез нейтрофілів або викид дозріваючих кров’яних клітин.
Додатково призначають підтримуючу терапію, що включає вітаміни, медикаменти, які активують метаболізм та регенерацію.
При спадкових формах нейтропенії може знадобитися пересадка кісткового мозку.
