Лейкопенією називають стан, при якому спостерігається зниження рівня лейкоцитів (білих кров’яних тілець) у крові (нижче 4 тисяч на мікролітр). У нормі їх концентрація становить 4-11 тисяч на мікролітр.
Відомо кілька різновидів лейкоцитів: лімфоцити, моноцити, нейтрофіли, базофіли, еозинофіли. Зазвичай знижується кількість тільки одного виду клітин.
Класифікація
Відомо 2 види лейкопенії: фізіологічна і патологічна. Фізіологічна зустрічається у 2-12% людей і є індивідуальною нормою.
Патологічні лейкопенії поділяють на:
- Первинні, або спадкові. Причиною служать порушення при синтезі та дозріванні лейкоцитів.
- Вторинні, або придбані. Розвиваються під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Залежно від типу клітин відомі:
- Нейтропенія (найпоширеніший тип). Знижується рівень нейтрофілів.
- Лімфопенія. Зменшується концентрація лімфоцитів.
- Еозинопенія. Знижується вміст еозинофілів.
- Моноцитопенія. Опускаються показники моноцитів.
- Агранулоцитоз (зустрічається дуже рідко). Повністю або майже повністю зникають нейтрофіли у крові, що становить загрозу для життя.
Залежно від тривалості протікання хвороби розрізняють лейкопенію: гостру (менше трьох місяців) і хронічну (від трьох місяців до декількох років).
За ступенем тяжкості патологія буває легкою, середньою, важкою.
Причини
Дуже часто лейкопенію діагностують в онкохворих у результаті:
- проникнення метастазів у кістковий мозок;
- аутоімунних реакцій;
- прийому цитостатиків;
- променевої терапії.
Крім цитостатиків, знизити показник лейкоцитів здатні й інші ліки: тиреостатики, нейролептики, антибактеріальні, протизапальні та протисудомні засоби.
Відомо 2 механізми дії медикаментів: вплив на кровотворення у кістковому мозку або активація синтезу антитіл, атакуючих власні лейкоцити.
Спровокувати зниження концентрації білих кров’яних тілець здатні захворювання крові, вроджені збої у функціонуванні кісткового мозку, запальні, інфекційні (вірусні, бактеріальні), системні та аутоімунні хвороби, ендокринні розлади, паразитарні інвазії, виснажлива дієта, важке отруєння, пересадка кісткового мозку.
Симптоми
Клінічним проявом лейкопенії служить підвищена сприйнятливість організму до інфекцій, але можливий безсимптомний перебіг патології.
Часто лейкопенія супроводжується анемією (зниженням рівня еритроцитів) і тромбоцитопенією (зменшенням концентрації тромбоцитів).
Методи лікування
Для лікування призначають колонієстимулюючі фактори – препарати, що активують розвиток нових лейкоцитів або викид дозріваючих лейкоцитів. Якщо лейкопенія викликана прийомом ліків, то при їх відміні показник поступово нормалізується.
У важких випадках може знадобитися переливання лейкоцитарної маси або трансплантація стовбурових клітин.
Прогноз
Лейкопенія вважається небезпечним станом. Низький рівень лейкоцитів, що захищають організм від шкідливих факторів, може привести до погіршення здоров’я, іноді – до смерті, так як на його тлі розвиваються інфекційні ускладнення (серед них найнебезпечніші – сепсис і септичний шок).
Деякі первинні лейкопенії характеризуються високою смертністю (50-90%). Прогноз при вторинних формах залежить від причини патології. У більшості випадків хвороба добре лікується.
