Лейкоз – ураження злоякісного характеру, яке руйнує кровотворні органи. В результаті спостерігається патологічне збільшення кількості атипових лейкоцитів (білих кров'яних тілець). Вони заповнюють кістковий мозок і з кровотоком поширюються по організму.
Інші назви – лейкемія, алейкемія, рак крові, білокрів'я. Часто лейкоз і лімфому об'єднують під загальним терміном «гемобластози».
Розрізняють 4 види лейкозу:
- лімфоцитарний, або лімфолейкоз (гострий і хронічний)
- мієлоїдний, або мієлолейкоз (гострий і хронічний)
Для хронічної форми характерно збільшення кількості зрілих і дозріваючих лейкоцитів, а для гострої – бластів (незрілих стовбурових клітин, попередниць лейкоцитів), нездатних до повноцінного функціонування. При гострому лімфолейкозі підвищується кількість лімфобластів (попередників Т-лімфоцитів, B-лімфоцитів і NK-клітин), а при гострому мієлолейкозі – кількість мієлобластів (попередників гранулоцитів – базофілів, езинофілів, нейтрофілів).
При гострій формі симптоматика стрімко розвивається і швидко досягає критичного стану, а при хронічній – симптоми наростають поступово. Основні клінічні прояви схожі для всіх видів лейкозу – збільшення лімфовузлів, анемія, збліднення шкіри, гематоми, часто повторювані тривалі кровотечі, головні болі, лихоманка, посилена пітливість, сонливість, загальна слабкість, безпричинне схуднення.
Через недостатню кількість повноцінних лейкоцитів імунна система не може протистояти інфекціям. Тому навіть звичайна застуда може стати фатальною.
При гострому лейкозі лікування слід починати негайно, при хронічному – терапію можна на деякий час відкласти.
Основний метод лікування – хіміотерапія. Цитостатики руйнують атипові клітини і блокують їх поділ. Можлива біологічна терапія – використовують ліки, які діють аналогічно білкам, що синтезуються імунною системою для боротьби з онкологією. Після медикаментозного лікування може призначатися променева терапія.
Ефективний результат надає пересадка кісткового мозку. Попередньо проводять хіміо- або радіотерапію для знищення злоякісних клітин.
