Лейковорин (друга назва – фолінова кислота) – препарат, який використовують для зниження токсичності цитостатичної терапії. Додатково він відновлює синтез нуклеїнових кислот та усуває дефіцит фолієвої кислоти (фолінова кислота – форма фолієвої кислоти).
Ліофілізат випускається у вигляді світло-жовтого порошку, що надходить у продаж в аморфній або спресованій формі. Використовується для приготування лікарських розчинів, які вводяться внутрішньом’язово та внутрішньовенно.
Склад препарату
Активна речовина – кальцію фолінат. Допоміжні компоненти – гідроксид та хлорид натрію, динатрію едетат.
Механізм дії
Лейковорин відноситься до хіміопротекторних та хіміосенсибілізуючих агентів, служить антидотом для антагоністів фолієвої кислоти. Препарат зменшує токсичний вплив речовин, що блокують фолієву кислоту.
Діюча речовина проявляє протекторну дію тільки по відношенню до здорових клітин. Захищає від токсинів кістковий мозок та органи травної системи.
Підсилює протипухлинну дію фторурацилу, утворюючи з ним стабільний комплекс, що пригнічує синтез ДНК у патогенних клітинах.
При внутрішньом’язовому введенні починає діяти через чверть години, а при внутрішньовенному – через 4-5 хвилин. Ефект зберігається протягом 3-6 годин.
Показання
Лейковорин використовується при:
- інтоксикації організму піриметаміном, триметопримом, метотрексатом (антагоністами фолієвої кислоти);
- мегалобластній анемії, що супроводжується нестачею фолієвої кислоти;
- колоректальному раку (у комбінації з фторурацилом).
Якщо виникає необхідність застосувати метотрексат у високих дозах (а також при передозуванні), фолінову кислоту призначають у профілактичних цілях (щоб запобігти токсичній дії на організм).
Протипоказання
Протипоказаний лейковорин при індивідуальній непереносимості інгредієнтів препарату. З обережністю призначають ліки при патологіях нирок, ексудативному плевриті, асциті, епілепсії (лейковорин послаблює дію протиепілептичних засобів), кислої реакції сечі, зневодненні, алкоголізмі.
Дітям молодше двох років, вагітним та лактуючим жінкам медикамент вводять тільки у тому випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик, через те що немає інформації про безпечність препарату для новонароджених дітей та плоду.
Спосіб використання
Лейковорин вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово. При виборі дозування лікар керується спеціальною літературою, через те що існує кілька схем застосування препарату.
Ліки вводять щодня протягом 5 днів. Повторюють курс через 4-5 тижнів.
Запобіжні заходи
Перед початком лікування та при проведенні терапії необхідно контролювати роботу нирок та рН сечі, а при одночасному використанні з фторурацилом – рівень іонів кальцію у крові.
Препарат не впливає на здатність до водіння та концентрації уваги.
Побічні ефекти
У деяких випадках лейковорин здатний спровокувати висипання, свербіж, кропив’янку, діарею, нудоту, блювоту, лихоманку, анафілактичний шок. Підвищені дози можуть стати причиною диспепсичних порушень, збудження, тривожності, безсоння, депресії.
