Тип злоякісного новоутворення, що характеризується наявністю залозистих структур, які вистилають більшу частину внутрішніх органів людини.
Пухлина може вражати шкіру і внутрішні органи, що мають слизові оболонки: простату, яєчники, шлунок, стравохід, легені, печінку, нирки, кишечник, молочну, щитовидну і підшлункову залози.
Метастази поширюються лімфогенним (найчастіше) і гематогенним шляхом.
Класифікація
Залежно від ступеня диференціювання клітин розрізняють 3 типи аденокарциноми:
- низькодиференційована;
- помірно диференційована;
- високодиференційована.
Найбільшу небезпеку становить низькодиференційована пухлина. Для неї характерні інтенсивний ріст і швидке метастазування.
Причини
До основних причин відносять спадкову схильність, зміни гормонального фону, постклімактеричний період, хронічні та інфекційні захворювання (виразку, вірусні гепатити), пошкодження слизової оболонки, зловживання алкоголем, куріння.
Істотно підвищується ризик розвитку раку у людей старше 60 років. Саме у літніх пацієнтів діагностують 65% випадків хвороби.
Симптоми
До основних ознак аденокарциноми належать:
- больові відчуття в області ураженого органу;
- припухлості, які покриваються виразками і кровоточать;
- порушення травлення (запори або проноси);
- втрата апетиту, різке схуднення;
- загальна слабкість.
Додаткова симптоматика залежить від місця розташування аденокарциноми.
При ракові простати виникають проблеми при сечовипусканні, у сечі і у спермі з’являються домішки крові.
Для аденокарциноми грудей характерні ущільнення, зміна форми молочної залози, кров’янисті виділення із соска, для пухлини легенів – задишка, кашель, кровохаркання.
При ракові стравоходу виникають труднощі при ковтанні, можлива блювота.
У разі онкології кишечника помітні тяжкість в області живота, виникають кровотечі з анального отвору, у стільці з’являється кров.
При аденокарциномі підшлункової залози стілець стає жирним і знебарвленим, можливий свербіж шкіри.
Рак жовчного міхура виявляє себе тільки у запущених випадках.
Методи лікування і прогноз
Найчастіше призначають комплексне лікування, яке включає операцію, хіміотерапію і променеву терапію. Також можливе застосування фотодинамічної і таргентної терапії, генотерапії, імунотерапії.
Тактика лікування і прогноз залежать від локалізації, типу і стадії розвитку пухлини.
При високодиференційованій аденомі виживання досягає 95%, при низькодиференційованій – не перевищує 15%.
Найлегше лікуються рак грудей і кишечника. При онкології підшлункової залози і легенів прогноз найменш сприятливий.
