Гліобластома (glioblastoma) – найчастіша (зустрічається у 80% випадків) та найбільш агресивна форма пухлини мозку. Вона утворюється із гліальної тканини.
Характерні особливості – стрімкий ріст, відсутність чітких меж, здатність проростати у мозкову тканину. Дуже рідко виходить за межі головного мозку, але від цього небезпека не зменшується.
Найчастіше гліобластома уражає дітей молодше 14 років та дорослих у віці 40-60 років.
Класифікація
Розрізняють 3 види гліобластоми:
- Мультиформна. Найпоширеніша та найнебезпечніша. Добре забезпечується кров’ю, швидко прогресує. У запущених випадках можливе тільки паліативне лікування, смерть настає через кілька місяців.
- Гігантоклітинна. Утворює величезні багатоядерні клітини. Швидко прогресує. Може спричинити крововилив у головний мозок. При відсутності лікування летальний результат настає через 6-12 місяців. Виживаність становить не більше 60%.
- Гліосаркома. Найменш небезпечний різновид. Дуже повільно розвивається. На початкових стадіях добре піддається лікуванню. Виживаність досягає 80%.
Причини
Точні причини хвороби невідомі. Припускають, що спровокувати утворення пухлини здатні спадкова схильність, черепно-мозкові травми, проходження променевої терапії. У деяких випадках у гліобластому трансформується астроцитома – доброякісна неоплазія головного мозку.
Підвищують ризик виникнення гліобластоми робота на хімічних підприємствах та проживання у несприятливих екологічних умовах. У жінок збільшується ймовірність захворювання у період менопаузи.
Симптоми
Тривалий час хвороба протікає безсимптомно, що істотно ускладнює діагностику. Клінічні прояви зазвичай стають помітні тільки при сильному збільшенні розмірів пухлини.
За рахунок миттєвого розвитку руйнуються здорові нейрони; відзначають відключення певних функцій, скачки внутрішньочерепного тиску, що призводить до постійних високоінтенсивних головних болів, які посилюються ночами, та запаморочень, викликає нудоту та блювоту. Хворий відчуває підвищену стомлюваність, млявість, сонливість, у нього пропадає апетит, швидко зменшується вага.
При прогресуванні хвороби змінюється (посилюється, послаблюється або зникає) чутливість, порушується здатність сприймати та відтворювати мову, ускладняється дрібна моторика, погіршуються пам’ять та розумові здібності, утруднюються дихання та ковтання, можливі судоми, оніміння кінцівок, тимчасові паралічі, тимчасова втрата слуху та зору, галюцинації (зорові, слухові, нюхові, дотикові).
Методи лікування
При гліобластомі використовують комплексну терапію, комбінуючи хірургічне втручання, хіміотерапію, імунотерапію, променеву, таргентну та фотодинамічну терапію.
Через відсутність чітких меж та проникнення ракових клітин у здорові тканини повністю видалити пухлину неможливо. Тому лікування спрямоване на зменшення розміру та зупинку росту новоутворення, на усунення симптоматики та продовження життя.
При відсутності позитивних результатів призначають паліативне лікування.
Прогноз
Прогноз залежить від типу та стадії новоутворення, а також від віку хворого.
При ранньому діагностуванні хвороби та повільному росту неоплазії сприятливий результат спостерігається у 70-80% випадків. Якщо ж гліобластома швидко розвивається, то шанси на успіх істотно знижуються. Для тих, у кого виявили пухлину на термінальній стадії, виживаність не перевищує 15%.
Для дітей прогноз більш сприятливий, ніж для дорослих.
