Форма раку печінки, яка зустрічається найчастіше (у 80% випадків), утворюється з гепатоцитів (клітин печінки) внаслідок їх трансформації.
У чоловіків розвивається у 4-8 разів частіше, ніж у жінок.
Інші назви – гепатоцелюлярна карцинома, печінково-клітинний рак.
Причини
У більшості випадків гепатоцелюлярний рак виявляють у пацієнтів, у яких діагностовані хронічні захворювання печінки:
- вірусні гепатити В та С – найбільш поширена причина (до 80% випадків);
- цироз;
- синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен);
- стеатогепатит;
- спадкові патології (хвороба Вільсона, гемохроматоз, тирозинемія, сімейний поліпоз);
- цукровий діабет;
- метаболічний синдром;
- паразитарні інвазії органу (опісторхоз, шистосомоз).
Високий ризик злоякісного переродження клітин печінки характерний для людей, що піддаються токсичному впливу алкоголю, тютюну, афлатоксину (утворюється у горіхах та злаках при неправильному зберіганні) та інших канцерогенів (органічних пестицидів, вуглеводневих розчинників).
При гепатиті С, що поєднується з цирозом, ризик гепатоцелюлярної карциноми зростає в тисячу разів. Якщо хворий зловживає спиртними напоями, показник збільшується вдвічі (порівняно з однією інфекцією).
Істотно підвищується ймовірність утворення злоякісних пухлин у печінці при ожирінні, неправильному харчуванні, прийомі деяких лікарських препаратів (у тому числі анаболічних стероїдів та гормональних контрацептивів).
Симптоми
Печінково-клітинний рак протягом тривалого часу протікає безсимптомно.
При великих пухлинах спостерігаються:
- швидке погіршення загального стану;
- втрата апетиту, схуднення;
- нудота, блювота;
- жовтушність шкіри та склер;
- болі та тяжкість у правому підребер’ї;
- розширення поверхневих вен живота;
- гепатомегалія – збільшення розмірів печінки;
- асцит – накопичення рідини у черевній порожнині.
Методи лікування
Гепатоцелюлярна карцинома майже не реагує на традиційні методи, що застосовуються в онкології.
Золотий стандарт лікування – трансплантація печінки. Але цей метод рідко використовується через низьку доступність донорського матеріалу та високу вартість. Тому в більшості випадків роблять часткову гепатектомію (резекцію печінки) – видаляють пухлину разом з прилеглими ділянками органу. Але при сильному ураженні паренхіми операція протипоказана. До того ж після неї часто виникають рецидиви.
Додатково призначають радіочастотну абляцію, радіоемболізацію, термоабляцію, артеріальну хіміоемболізацію, черезшкірні ін’єкції етанолу, таргетну терапію. Системна хіміотерапія не входить у стандарти лікування, але може бути запропонована деяким хворим при відсутності інших варіантів.
Прогноз
Через високу агресивність та швидке прогресування (від виникнення вираженої симптоматики до смерті проходить кілька місяців) гепатоцелюлярний рак має дуже несприятливий прогноз. П’ятирічна виживаність при локалізованій формі досягає 21%, при регіонарній – 6%, а при наявності метастаз – не більше 2%. При відсутності терапії тривалість життя не перевищує двох років.
