Новоутворення молочної залози гістологічної злоякісності. Найбільш часта форма раку у жінок у віці 40-60 років. У рідкісних випадках уражує чоловіків.
Класифікація
Рак грудей буває інвазивним (поширюється у навколишні тканини) і неінвазивним (не виходить за межі грудних залоз).
Відомі й інші види РМЗ: дольковий, протоковий, вузловий, дифузний, набряково-інфільтративний, маститоподібний (запальний), бешихоподібний, панцирний, папілярний, трубчастий, слизеутворюючий, медулярний, метапластичний. Ще один різновид – рак Педжета, що уражує сосок і ареолу.
Метастази найчастіше проникають у лімфатичні вузли, легені, кістки, нирки, печінку, спинний мозок.
Причини і фактори ризику
Точні причини раку грудей встановити поки не вдалося. Але відомі фактори, що підвищують ризик розвитку злоякісної пухлини:
- спадкова схильність;
- вік старше 55 років;
- підвищена щільність молочних залоз;
- наявність доброякісних неоплазій в області грудей;
- раннє (до 12 років) менархе;
- пізня (після 55 років) менопауза;
- пізні перші пологи або відсутність дітей;
- відсутність грудного вигодовування;
- прийом гормональних препаратів;
- зайва вага;
- куріння.
Симптоми РМЗ
На початкових стадіях рак грудей зазвичай себе нічим не проявляє, але часто пухлину можна виявити за допомогою пальпації.
Згодом стають помітні різні ознаки:
- болючість молочних залоз;
- асиметричність або деформація грудей;
- виділення із сосків (кров’янисті, гнійні, серозні);
- втягнення соска;
- набряклість, почервоніння, виразка шкіри;
- затвердіння пахвових лімфовузлів.
Методи лікування
При виборі способу лікування онколог враховує тип та стадію рака, чутливість до гормонотерапії, а також загальний стан пацієнтки.
Лідируючу роль займає хірургія. Під час операції новоутворення видаляють спільно з прилеглими здоровими тканинами. У запущених випадках вдаються до резекції грудей. Додатково призначають хіміотерапію, імунотерапію, променеву та таргетну терапію. При гормоночутливих пухлинах ефективну дію надає гормонотерапія.
Прогноз
Прогноз залежить від стадії та типу раку, наявності інших захворювань. На I стадії виживаність досягає 100%, на II – 93%, на III – 72%, на IV – 22%.
Найбільш сприятливий прогноз для протокового внутрішньоклітинного раку. Він успішно виліковується в 98% випадків.
