Новоутворення злоякісного типу, яке зачіпає лімфатичну систему. Це один з різновидів неходжкінської B-клітинної лімфоми. В організмі хворого синтезуються аномальні В-лімфоцити.
Найчастіше пухлина виникає у дітей з тропічної Африки та в країнах, які знаходяться на 15° південніше і північніше від екватора. Останнім часом почастішали випадки діагностування лімфоми, що має неафриканське походження.
Лімфома Беркітта характеризується підвищеною агресивністю. Вона стрімко розвивається, швидко утворює метастази і часто рецидивує. Швидкість розвитку – кожні 5 днів збільшується вдвічі.
В основному уражує щелепи або живіт, але може утворюватися і в інших частинах організму. У 50% випадків уражує нервову систему.
Класифікація
Виділяють 3 види лімфоми Беркітта:
- Викликана імунодефіцитним станом. Розвивається у ВІЛ-інфікованих, у людей, які приймають імунносупресивні препарати, і у тих, хто переніс трансплантацію органів.
- Спорадична (найпоширеніша у західних країнах). Пов’язана з вірусом Епштейна-Барра, що викликає інфекційний мононуклеоз.
- Ендемічна. Діагностується у 80% випадків, але в основному характерна для Африки. У західних країнах зустрічається вкрай рідко. Найчастіше хворіють 4-7-річні хлопчики. Наукові дослідження показали зв’язок цієї форми пухлини з вірусом Епштейна-Барра і малярією.
Причина
Незважаючи на виявлений зв’язок лімфоми Беркітта з вірусом Епштейна-Барра, точна причина хвороби невідома. Припускають, що провокуючими факторами служать знижений імунітет, несприятливі умови життя, контакт з канцерогенами.
Симптоми
Клінічні прояви хвороби залежать від локалізації пухлини.
Якщо вона розташовується у підшкірних лімфовузлах, то помітні безболісні ущільнення, які швидко ростуть.
При розташуванні лімфоми у черевній порожнині збільшується живіт, з’являються дискомфорт та больові відчуття в області живота і спини, турбують нудота і діарея. Можливі шлункові та кишкові кровотечі, кишкова непрохідність.
При локалізації пухлини у щелепах деформується обличчя, руйнуються кістки, випадають зуби, виникають труднощі при ковтанні та диханні. Підвищується ризик переломів, виникають парези і паралічі.
При ураженні кісткового мозку злоякісні клітини витісняють кровотворну тканину, що призводить до зниження кількості кров’яних клітин. У результаті розвивається кровоточивість, з’являються синці, турбує задишка, втома стає постійною.
До загальних ознак входять швидка втрата ваги (близько 10 кілограм на місяць), підвищена температура, нічна пітливість, свербіж усього тіла.
Зазвичай при лімфомі Беркітта симптоми проявляються та сильно наростають за кілька днів.
Методи лікування
Основний метод терапії – інтенсивна хіміотерапія, що включає комбінації різних препаратів. Цитотоксини мають чутливий вплив на всі підвиди захворювання, але одного системного підходу для лікування лімфоми Беркітта поки не існує.
Операцію проводять, якщо велика пухлина тисне на навколишні органи, викликаючи нестерпні болі. Зрідка призначають променеву терапію або трансплантацію кісткового мозку.
При відсутності лікування смерть настає через кілька тижнів або місяців. Своєчасно розпочата терапія дозволяє досягти повного одужання у 80% хворих. Найбільш сприятливий прогноз для дітей.
