Гормонозалежна пухлина доброякісного характеру, одна з різновидів міоми. На відміну від фіброми та фіброміоми, що містять фіброзну тканину, складається із клітин гладких м’язів. Дуже рідко (менш ніж в 1% випадків) відбувається малігнізація новоутворення.
Найчастіше хвороба прогресує у матці, набагато рідше – у шлунково-кишковому тракті та на стінках кровоносних судин.
Класифікація
У 95% випадків діагностується корпоральна лейоміома (локалізується у порожнині органу), у 5% – шийкова (розташовується у шийці).
Розрізняють пухлини:
- маленькі (діаметром у кілька міліметрів), середні та великі (важать близько кілограма);
- одиночні та множинні;
- вузлові (найпоширеніші) та дифузні;
- субмукозні, субсерозні, інтрамулярні (інтерстиціальні), інтралігаментарні, підслизові, неуточнені, клітинні.
Причини патології
Медикам поки що не вдалося визначити точні причини виникнення лейоміоми. Припускають, що провокує патологічний процес надмірне вироблення естрогенів, викликане збоями у функціонуванні яєчників. Але в деяких випадках пухлини знаходять у жінок з нормальним гормональним фоном.
Підвищують ризик розвитку неоплазії:
- спадкова схильність;
- ускладнені вагітності та пологи;
- занадто раннє або пізнє статеве дозрівання;
- відсутність вагітностей;
- запальні захворювання органів статевої сфери;
- безконтрольний прийом гормональних препаратів;
- операції, аборти, діагностичні вискоблювання;
- імунні порушення;
- зайва вага;
- тривала інсоляція.
Регулярна фізична активність зводить до мінімуму ризик утворення лейоміоми. З настанням клімаксу часто спостерігається регрес пухлини.
Симптоми
Невеликі неоплазії нічим не проявляють себе та найчастіше виявляються випадково при проходженні гінекологічного огляду.
З ростом новоутворення спостерігаються клінічні прояви:
- болі (постійні ниючі або раптові переймоподібні) внизу живота або в попереку;
- збільшення обсягу та тривалості менструальних виділень, поява згустків крові;
- виникнення ациклічних маткових кровотеч;
- збільшення живота;
- розвиток залізодефіцитної анемії.
Великі лейоміоми можуть чинити тиск на прилеглі органи, порушуючи їх функції, що призводить до ускладнень сечовипускання та дефекації. Якщо стискається порожниста вена, то частішає серцебиття, з'являється задишка.
Методи лікування
При виборі способу лікування лікар враховує розмір та тип пухлини, ступінь вираженості симптоматики, вік та репродуктивні плани жінки.
При маленьких лейоміомах проводять динамічне спостереження або призначають гормонотерапію. При великих новоутвореннях, що інтенсивно ростуть, сильно вираженому больовому синдромі, перекручуванні ніжки, збоях у роботі прилеглих органів рекомендовано хірургічне втручання.
Зазвичай під час операції вилущують або видаляють лазером міоматозні вузли або виконують емболізацію маткових артерій, але в деяких випадках потрібна резекція матки.
Можливі ускладнення та прогноз
При відсутності лікування лейоміома здатна стати причиною внутрішніх крововиливів, гематом, інтоксикації, виразок, некрозу, безпліддя, самовільного переривання вагітності.
Своєчасне виявлення та лікування хвороби дозволяє уникнути ускладнень та зберегти репродуктивну функцію.
