Пухлиною називають новоутворення, клітини якого отримали здатність до неконтрольованого росту. Термін зазвичай використовують по відношенню до патологічного розмноження клітин, які можуть бути злоякісними або доброякісними.
Вивченням пухлин та розробкою методів їх лікування займається онкологія.
Відмінності між доброякісними і злоякісними пухлинами
Основна ознака класифікації – ступінь диференціювання клітин.
Клітини доброякісних новоутворень диференційовані, аналогічні клітинам здорових тканин. Злоякісні пухлини складаються із слабодиференційованих або недиференційованих клітин, які втратили здатність виконувати свої функції.
Доброякісні неоплазії повільно ростуть, не проростають у довколишні тканини, не метастазують, не становлять загрози для життя (за рідкісним винятком), але іноді можуть малігнізуватися (набувати злоякісного характеру). Після видалення дуже рідко з’являються знову.
Найпоширеніші новоутворення доброякісного характеру – аденома, фіброма, папілома, ліпома, міома, невринома, остеома, рабдоміома, атерома, лейоміома.
Злоякісні пухлини вирізняються швидким ростом, проростають у навколишні тканини, поширюючись по організму утворюють метастази, виділяють токсини, порушують функціонування внутрішніх органів, загрожуючи смертю. Вони важко піддаються лікуванню, часто рецидивують.
Найчастіше зустрічаються саркома, карцинома, лімфома, гліома, меланома, мієлома.
Ракові клітини можуть поширюватися по організму через кров і лімфу, по нервових волокнах, при контакті з іншими тканинами.
Найчастіше метастази утворюються у легенях, печінці, кістках, головному мозку.
Причини і симптоми
Основні причини патологічних змін – спадкова схильність, вплив радіації, ультрафіолету, хімічних речовин, шкідливі звички.
Симптоматика залежить від типу та локалізації пухлини, стадії захворювання, наявності метастазів.
Методи лікування
Доброякісні неоплазії лікують медикаментозно або видаляють під час операції, що призводить до повного одужання.
При злоякісних пухлинах необхідно комплексне лікування, яке включає хірургію, хіміотерапію, імунотерапію, променеву, гормональну та таргетну терапію. Про стійке одужання говорять тільки у тому випадку, якщо протягом 5 років не виникають рецидиви і не з’являються метастази.
