У XXI столітті рак все ще залишається грізним і далеко не завжди виліковним захворюванням. Про стан вітчизняної онкології, її можливості та досягнення редакція «Приватний лікар» провела бесіду з відомим українським онкохірургом, завідувачем науково-дослідним відділенням пухлин органів грудної порожнини Національного інституту раку, засновником і керівником Медичного центру «Клініка TARGET», доктором медичних наук, професором Станіславом Кіркілевським.
ПЛ: Станіслав Ігорович, якщо до 35 років вашого стажу роботи в онкології додати ще 10 років навчання в університеті та інтернатурі, то вийде, що майже дві третини свого життя ви присвятили медицині. Розкажіть, як ви прийшли в медицину. Чи є ви представником медичної династії або її засновником?
С.К.: Я не є ні представником, ні засновником медичної династії. Коли в 16-річному віці переді мною постало питання вибору професії, мама запропонувала піти в медицину. Це застало мене зненацька. З цікавості після закінчення 9-го класу на канікулах я попрацював санітаром на швидкій допомозі й з цього моменту (а це був 1975 рік) вже не бачу себе без медицини.
Всі без винятку інновації, які використовуються в світі, тим чи іншим чином застосовуються для лікування українських пацієнтів. Питання, як то кажуть, в ціні.Станіслав Кіркілевський
ПЛ: Крім колосального обсягу практичної роботи, ви ще займаєтеся науковою діяльністю. Які питання вашої спеціальності є предметом вашого наукового інтересу? Які відкриття/розробки/нові методи лікування дають вам привід пишатися своєю роботою?
С.К.: Науковою діяльністю я займаюся в Національному інституті раку, в якому працюю з 1982 року. Наукові інтереси лежать в площині комбінованого та хірургічного лікування раку стравоходу. Слід зазначити, що рак стравоходу – це дуже важке захворювання. Він супроводжується страшним симптомом – дисфагія (неможливість проковтнути їжу). Люди голодують. Разом з тим, особливого прогресу в лікуванні цієї хвороби поки немає. Раку стравоходу присвячені моя докторська дисертація, монографія, патенти та десятки статей. Я виконав сотні операцій, в тому числі за власними методиками, і встановив близько 400 стравохідних стентів.
ПЛ: Як ви оцінюєте (і на які статистичні дані спираєтесь) при оцінці динаміки онкологічної захворюваності в Україні?
С.К.: В Національному інституті раку розроблений і діє Національний канцер-реєстр України, який щорічно публікує бюлетень, де представлена вся достовірна інформація по онкоситуації в країні: по будь-якій формі раку і з будь-якого регіону. До речі, вказаний канцер-реєстр входить до складу МАВР – Міжнародного агентства з вивчення раку, штаб-квартира якого знаходиться у Франції в місті Ліоні.
ПЛ: На ваш погляд, чи здатна існуюча система охорони здоров’я задовольнити потреби в онкологічній допомозі населенню України?
С.К.: На мій погляд, існуюча система онкодопомоги все ще здатна задовольнити такі потреби. Вона створювалася довгі десятиліття, спирається на величезний досвід попередників і на досить оновлену матеріальну базу. Власне кажучи, 90% населення або навіть більше лікується в цій системі. Інше питання полягає в тому, що ця система не завжди в змозі забезпечити індивідуалізацію лікування. А якщо говорити про сучасну персоналізовану медицину, то тих державних вкладень, які сьогодні виділяються онкології, м’яко кажучи, абсолютно недостатньо.
ПЛ: Медицина – інноваційна і технологічна галузь. Які методи/інновації в онкології, що використовуються в світі, вже застосовуються для лікування українських пацієнтів?
С.К.: Всі без винятку інновації, які використовуються в світі, тим чи іншим чином застосовуються для лікування українських пацієнтів. Питання, як то кажуть, в ціні. Державна медицина може похвалитися впровадженням сучасних і надсучасних діагностичних методик, методик хірургічного лікування (правда, вітчизняного досвіду робототехніки поки немає). А ось все, що стосується таргетної терапії, імунотерапії, – це поки прерогатива приватної медицини.
Все, що стосується таргетної терапії, імунотерапії, – це поки прерогатива приватної медицини.Станіслав Кіркілевський
ПЛ: Персоналізований підхід в хіміотерапії раку, який став можливим завдяки відкриттю методів вивчення гістохімії пухлинних клітин і визначенню їх чутливості, вже давно є загальноприйнятою практикою лікування пацієнтів за кордоном. Як йде справа з персоналізацією лікування онкопацієнтів в Україні?
С.К.: Про це я вже сказав вище. Поки це можливо тільки за гроші пацієнта, тобто проводиться в приватних клініках. У державних установах це знаходить застосування в ході виконання деяких науково-дослідних робіт (НДІ, кафедри онкології), але в спрощеному вигляді, виходячи з реальних фінансових можливостей.
ПЛ: Очолювана вами клініка «Таргет» вже в самій назві відображає сучасний науковий тренд в хіміотерапії раку. Розкрийте суть підходу, який використовується у вашій клініці.
С.К.: Наша клініка має і виконує два нерозривні завдання. По-перше, ми позиціонуємо себе як центр по «другому думку» або експертний центр для пацієнтів, які лікувалися без ефекту або навіть з погіршенням в інших клінічних установах. Такі пацієнти – наш основний контингент. Ми приймаємо їх, направляємо на дообстеження, залучаємо консультантів, і, врешті-решт, приходимо до висновку, чому попереднє лікування було невдалим. По-друге, взявши до уваги отримані дані, на підставі останніх досягнень онкології та світових стандартів ми даємо персональні рекомендації про можливе подальше терапії та проводимо всі види лікування – звичайну хіміотерапію, таргетну терапію, імунотерапію та їх комбінації. У тому числі це ґрунтується на даних молекулярних і генних досліджень, які ми рекомендуємо виконати.
ПЛ: Сервіс ХЕМОТЕКА є вашим партнером. Які переваги це дає вашій клініці, вашим пацієнтам? Які нові можливості відкриває перед лікарями?
С.К.: ХЕМОТЕКА є сучасним компаундінг-центром. Використовуючи високоякісні лікарські субстанції, за запитами там випускаються персональні лікарські форми, індивідуалізовані під конкретного хворого. Ці форми у вигляді розчинів, готових для введення, протягом 1-2 діб доставляються в клініку (при терміні зберігання 14 діб) і можуть бути тут же використані у пацієнта. При цьому ніякого контакту персоналу безпосередньо з цитостатиком немає.
Матеріал був опублікований у медичному бізнес-журналі «Приватний лікар», №8 (31), жовтень 2018.